Це все добре презентовано в програмі Свободи. Я підтримую!
VIІ. Історична справедливість. Тяглість державотворення та подолання наслідків окупації.
7.1. Зазначити у Конституції України, що правонаступність сучасної Української держави була започаткована ще в Руській державі з центром у Києві, продовжена Галицько-Волинським князівством, Великим князівством Литовським та Руським, Козацькою Республікою періоду Гетьманщини, Українською Народною Республікою, Західно-Українською Народною Республікою, Карпатською Україною та Українською державою, відновленою Актом 30 червня 1941 року, що незалежна Україна постала як наслідок багатовікової національно-визвольної боротьби українців.
7.2. Ухвалити закон, який би зафіксував факт збройної агресії большевицької Росії проти України 1918 - 1921 років, незаконної анексії українських земель у 1921 р. та окупації України большевицькою Росією протягом 1921‒91 років, наслідком чого став безпрецедентний геноцид українців. Домагатися визнання факту окупації України на міжнародному рівні.
7.3. Домогтися від Верховної Ради України, ООН, Європарламенту, парламентів держав світу визнання геноциду українців у ХХ ст., в результаті якого знищено 20, 5 млн українців, злочином проти людства (терор і пограбування мирного населення під час війни большевицької Росії проти УНР 1918‒21 рр.; розкуркулення та насильницька колективізація; штучні голодомори 1921‒23, 1932‒33, 1946‒47 років; кілька хвиль фізичного знищення української еліти у 1920-30-40-х та 1970-х роках; фізичне знищення мирного населення у воєнний період; примусове вивезення українців на чужину; операція “Вісла”; мордування у в’язницях та знущання методами каральної психіатрії з українських патріотів аж до розпаду совєцької імперії; пограбування народного господарства, історичних та культурних цінностей; пограбування та нищення українських церков; переслідування за національною та релігійною ознаками; планомірне нищення української культури та мови, тотальна русифікація).
7.4. Забезпечити повсюдну реалізацію законів “Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їхньої символіки”, “Про правовий статус і пам’ять борців за незалежність України у XX столітті”, “Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 роках”. Заповнити умисні прогалини в цих законах та замінити декларативні норми реальними.
7.5. На законодавчому рівні визнати ВЧК-ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ злочинними організаціями. Домогтися максимального розкриття усієї повноти інформації про їхню злочинну діяльність.
7.6. Поновити кримінальну справу за фактом Голодомору 1932‒33 рр., який визнано державою геноцидом українського народу, тобто злочином, до якого не застосовуються терміни давності.
7.7. Запровадити сувору кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодомору як геноциду української нації.
7.8. Розширити вимоги, закрити прогалини та домагатися неухильного виконання вимог чинного законодавства щодо декомунізації. Ліквідувати і заборонити використання знущальних щодо українців імперських та большевицьких символів, відзначень дат, пам’ятників та назв на честь катів України. Заборонити встановлення на території України будь-яких імперських пам’ятників та символів, що прославляють історію держав-окупантів.
7.9. Створити спеціальну слідчу структуру для розшуку злочинців, які нищили українську націю, і після виявлення притягати їх до кримінальної відповідальності.
7.10. Через міжнародні механізми вимагати від Росії визнання, вибачення та компенсації за геноцид українців. Домогтися від Росії повернення заощаджень громадян України (83 млрд. крб. станом на 1991 р.). Наполягати на передачі Україні належної їй частки Алмазного фонду, золотих та валютних запасів, закордонного майна колишнього СССР, сплати російською стороною репарацій за окупацію українських земель.
7.11. Виплатити компенсації репресованим українцям та їхнім нащадкам у розмірах, відповідних до їхніх страждань.
7.12. Надати українцям Кубані, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, Лемківщини, насильно виселеним з рідних земель, статус депортованих з усіма соціальними гарантіями.
7.13. Розробити та запровадити державну просвітницьку програму “Правда про геноцид українців”. Запровадити у всіх навчальних закладах окрему навчальну дисципліну “Історія геноциду українців у ХХ ст.”.
7.14. Домагатися від держави неухильного дотримання вимог чинного законодавства щодо визнання боротьби, яку до кінця 50-х років проводили Організація Українських Націоналістів (ОУН) та Українська Повстанська Армія (УПА), національно-визвольною боротьбою Українського народу, визнання вояків УПА та підпільників ОУН учасниками національно-визвольної боротьби за державну незалежність України.
7.15. Надати ветеранам ОУН‒УПА, поряд із визнанням їх учасниками національно-визвольної боротьби за державну незалежність України, належні соціальні пільги і компенсувати недодані за роки Незалежності.
7.16. Скасувати спеціальні пенсії для прислужників совєцького режиму, керівників комуністичної партії, комсомолу та каральних органів СССР, прислужників режиму Януковича та пособників московських окупантів.
7.17. Поширювати правду про Визвольну боротьбу українців у ХХ‒XXI ст., зокрема про Перші та Другі Визвольні змагання, Революцію гідності, московсько-українську війну XXI ст. засобами соціальної реклами, відкритих парламентських слухань, документальних та художніх фільмів, книговидання тощо. Запровадити у всіх навчальних закладах спеціальний курс вивчення історії Визвольної боротьби українців у XX‒XXI ст.
7.18. Заснувати Державний музей-меморіал української звитяги (збройної боротьби Української нації за незалежність). Заснувати Пантеон Героїв.
7.19. Відроджувати традиційні українські свята. Запровадити на державному рівні святкування у другу неділю травня традиційного для українців Дня матері.
7.20. Сприяти поверненню в Україну національних, культурних, історичних та інших цінностей, вивезених за кордон у періоди окупації, в тому числі цінностей, вивезених з окупованої Росією території Криму та Донбасу.
7.21. Забезпечити належне відзначення ювілейних дат, важливих для національної історії.