Світова економіка та світова економічна криза, процеси в світовій економіці, а також основні тенденції розвитку. Економіка США, Японії, Німеччини, Китаю - ресурси, роль та перспективи
Shaman написав:починали китайці так за участі західним компаній. й найсучасніші технології вони й зараз отримують від розвинених країн - історія з найсучаснішими чіпами тому підтвердження. але скільки зараз вони можуть самі, а скільки не можуть - ніхто не відповість.
Китай власну науку дуже спонсорував крайні 15-20 років. Звісно багато коштів розікрали, але в цілому їх наука не дуже сильно відстає від "західної", а в окремих галузях і переганяє (скажімо в біології, де значно менше перешкод етичного характеру)
немає точних критеріїв, щоб порівняти науку. те що багато вчених, НДІ та вкладаються шалені гроші - це факт. який результат - подивимось.
більшість їх практичних досягнень, це все-таки щось позичене. хоча ковід розробили, але й тут лоханулися
Shaman написав:дешево як в Китаї, але з вимогами до виробництва як у Європі
Цілковита реальність в Україні: як приклад завод Ядзакі в Ужгороді. Для цього потрібно всього 2 речі: 1. Домовитись з місцевим олігархом (для крупних підприємств, як варіант, домовитися з Офісом Президента), щоб не чіпали податківці, пожежники, енергетики та інші "кровосісі" 2. На місцях весь вищий менеджмент (директора, начальника цеху, головного бухгалтера) завезти із Європи і регулярно міняти всіх, щоб не почали "схематозити" В таких умовах українці працюють краще і дешевше за китайців.
а працювати без "схематоза" - ніколи не стикались? жаль.
весь менеджмент не завезеш - директор й кілька замів - й все
mephala написав:Shaman тобто продовжуючи вашу думку - якщо Китай запровадить екологічні вимоги то вже й не буде такого економічного чуда? фабрика вже й не така потрібна виявиться бо вартість виготовлення буде приблизно однакова. підсумовуючи - все їхнє чудо від того що дали іноземцям "засрати" свою землю а не від великого уму-розуму.
китайське економічне диво - це великий феномен, який ще чекає своїх дослідників. тому казати про один, два, три фактори - це несерйозно. дуже багато складових - й необмежена робоча сила, й екологічні вимоги, й відкритість до західних компаній...
але зараз, коли Китай зміцнився, й вирішив кинути виклик, от й подивимся, наскільки він самостійний (відповідь - не подужає, переоцінив себе). й економічна наука тут ще теж розвивається - зараз будуть на власному досвіді вивчати, що такий бурний розвиток рано чи пізно призводить до кризи - особливо якщо він в кредит.
можливо фактор Тайваню теж розігрують, щоб потім пояснити, а чому стало жити набагато гірше
Shaman написав:а працювати без "схематоза" - ніколи не стикались? жаль.
Не знаю, я от працював з партнерами з Китаю, Казахстану та Чехії. Всюди були свої схеми розпилювання бюджету. Хоча Чехи вічно боялись схем і нічого нового не пропонували, на відміну від азіатів.
Shaman написав:а працювати без "схематоза" - ніколи не стикались? жаль.
Не знаю, я от працював з партнерами з Китаю, Казахстану та Чехії. Всюди були свої схеми розпилювання бюджету. Хоча Чехи вічно боялись схем і нічого нового не пропонували, на відміну від азіатів.
по-перше, бюджет це окрема тема. а якщо працювати не з бюджетом? та й країни ви навели відповідні - Китай та Казахстан. класичний Схід такий Схід
й початкове повідомлення було саме про виробництво, до чого тут бюджет?
Найбільші економіки світу субсидують іноземні компанії, які можуть допомогти їм стати лідерами зеленої індустрії. Наприклад, дехто з виробників саме через це вважає США найкращим місцем для будівництва заводу: пільги можуть здешевити проєкт до 60%. Японія планує спрямувати на залучення зелених компаній $150 млрд. Країни ж із молодою чи слабкою економікою не можуть собі дозволити таку щедрість.
Нові податкові знижки для виробників батарей, обладнання для сонячних електростанцій та інших зелених ініціатив сприяють зростанню потоку капіталу в США. Європейський Союз намагається не відставати й пропонує власні схожі субсидії. Японія планує позичити $150 млрд, щоб мати змогу профінансувати хвилю розвитку екологічних технологій. Усі вони працюють над подоланням залежності від Китаю в сприятливих для довкілля ініціативах.
Та є ті, хто залишається позаду. Переважно це невеликі країни, які останні десятиліття підіймалися завдяки розвитку вільної торгівлі, але нові тенденції їм не по зубах. Індустріальні країни, такі як Велика Британія чи Сингапур, не можуть змагатися в битві субсидій зі США чи ЄС.
Наприклад, німецький уряд запропонував гіганту мікрочипів Intel $11 млрд субсидій за те, що той побудує в країні два заводи напівпровідників. Ця сума суттєво більша за весь річний бюджет міністерства торгівлі й промисловості Сингапуру. Премʼєр Сингапуру Лоренс Вон визнав, що його країна не може тягатися «з великими хлопцями».
Британські технокомпанії не бачать майбутнього в рідній країні.
Nexeon, яка розробила свою технологію виробництва батарей неподалік Оксфорду за допомогою державних інвестицій, збудує свій перший комерційний завод у Південній Кореї. Другий імовірно буде в США. Минулого року компанія залучила понад $200 млн інвестицій. Гендиректор Nexeon Скотт Браун засмучений тим, що їхнє виробництво буде не на батьківщині, але без більшої підтримки урядом батарейної індустрії інакше бути не може.
AMTE Power, один із небагатьох британських чинних виробників батарей, повідомив, що може передумати будувати в Шотландії свій завод за понад $200 млн через велику різницю у розмірі субсидій, які пропонують у США та Європі. Arrival, електромобільний стартап, минулого року сказав, що хоче зосередитися на виробництві в США, а не Британії, пославшись на податкові пільги.
А от в США, які пропонують $369 млрд фінансових заохочень для зелених технологій, просто бум іноземних інвестицій. Німецький автовиробник BMW щойно заклав фундамент нового заводу батарей у Південній Кароліні. Корейські компанії Hyundai й LG оголосили про батарейний завод за $4,3 млрд у Джорджії. А японська Panasonic будує завод у Канзасі.
Країни, які не можуть конкурувати у питанні субсидій, тримаються якомога ближче до багатших партнерів і користуються їхньою індустріальною політикою. Як, приміром, Канада і Мексика, які уклали угоди про вільну торгівлю із США. Приєднавшись до Індо-Тихоокеанської економічної програми заради процвітання, яку очолюють США, Індонезія сподівається збільшити поширення своїх ресурсів у світі.
в сучасному світі вже неможливо розвиватися поодинці. з одного боку.
з іншого боку, Китай своїми геополітичними амбіціями сприяв значному переносу виробництва або назад до розвинених країн, або до союзників
Люди стоять в чергах по декілька діб, ночують і буквально живуть на вулиці, щоб придбати кроси за 600-800 євро. Чому так? Бо вони є тільки в лімітованій версії. Але всі хочуть круто виглядати. Не у всіх є можливість стояти в чергах, не кажучи вже про гроші на такі кроси. Ось тут вам на поміч йде Китай і його імперія підробок. І зараз ми вам розповімо про Піднебесну підробок. Як та у якій кількості китайці створюють підробки. Як працює ця індустрія. Які найуспішніші бренди якісно підробляють в Китаї, та чи є таке, що ще китайці не підробили?
Він помер через кілька місяців після того, як пішов у відставку з посади другого урядовця країни. Йому було 68.
Економіст з освітою, який свого часу змагався з Сі за найвищу посаду країни, Лі виступав за проринкові реформи та підтримував переваги більш ліберального економічного бачення. Але його вплив неухильно знижувався протягом десятиліття його перебування на посаді глави уряду, коли Сі перебрав на себе ключові обов’язки, традиційно закріплені за прем’єр-міністром, отримавши найбільший вплив в Китаї з часів Мао Цзедуна.
Прагнення Сі Цзіньпіна формувати економічну політику стало провісником серйознішого потрясіння в Комуністичній партії, яке відбулося минулого року, коли він безпрецедентно отримав третій термін при владі. Хоча Лі мав право залишатися у складі Постійного комітету Політбюро, що складається з семи членів, його виключили із найвпливовішого органу Китаю.
чи варто будувати конспірологічні версії? чи Valar Morghulis?
Дюрі-бачі написав:
