Напад росії і білорусі на Україну

За все доведеться заплатити. Якщо не вам, то вашим дітям.
Для політиків мобілізація - політичне питання. Політик не хоче мобілізації, тому що хоче подобатися електорату. Політик завжди думає про вибори; для політика програш на виборах означає програш у війні, а не навпаки. Нечасто буває, щоб політик став, як Вінстон Черчилль, військовим вождем країни, поклав свою політичну кар'єру на вівтар перемоги у війні. У нас немає таких політиків.
Для генералів мобілізація - питання ресурсів, необхідних для ведення війни. Для генералів електорат - це солдати. Солдати мають бути молодими, сильними, здоровими, навченими військовій науці, і бажано мотивованими. Генералам байдуже, звідки візьмуться ці люди, хто вони будуть - робітники, селяни, депутати чи чиновники. Головне, щоб вони були вчасно і в потрібній кількості.
Військкоматам байдуже, де брати людей у солдати. Для них мобілізація - це важка, невдячна робота, не завжди, до речі, прибуткова.
Вони змушені шукати солдатів на вулицях, ловити їх у нічних клубах, дорогою на роботу або в дитячий садок. Військкоматам наплювати на здоров'я, мотивацію, військовий досвід, на важливість роботи, яку мобілізовані виконують у тилу. Їхнє завдання - виконати план війни.
Для населення мобілізація - питання життя і смерті. Бо після навіть найбільш геройської смерті в бою немає вже ні перемоги, ні України, ні самого життя.
Ніхто не хоче вмирати. Тому нехай спочатку вмирають військові - бо їм за це гроші платять. Потім нехай помирають поліціянти - тому що вони носять зброю і нас штрафують. Потім чиновники - тому що ми їх ненавидимо. Потім бізнесмени - тому що багаті. Потім депутати, діти еліти, війська НАТО, і тільки після них можемо бути ми. Якщо спіймаєте. Бо ми нещасні, маленькі українці.
Ось за таких людей і воює імперія. За маленьких, бідних, нещасних, яким усі винні. Вона їх завойовує, борзих розстрілює, сопливим витирає сльози, дає пайку, заганяє в стійло, дозволяє носити вишиванку і вивчати в школах українську мову. Факультативно.
А потім - забирає їх в свою імперську армію. І жене далі на захід, щоб завоювати інших маленьких, дурненьких європейців, яким так само, як і маленьким українцям, нема за що воювати і не хочеться вмирати.
(с) Юрій Касьянов

Ухилянти! Увесь світ крутиться довкола вас!
Ви -- центр світобудови!!
Ви -- причина війни, і поки ви є -- війні бути...

[2]

Это за гранью моего понимания. Как можно чужую жизнь отправлять вместо себя без личного примера.

Прям с языка сняли. Помнится по старым фильмам, если отряд боится - их в бой ведут командиры.

Интересно, что должно случиться, чтоб мы подошли к точке, когда наша илитка решит: вот теперь, если мы лично со своими родными не возьмём в руки оружие и не покажем пример - нам пипец.

Ребятишки, детский сад.
Времена Александра Македонского, когда полководец лично вёл войска в бой, давно закончились.
Сегодня это уровень максимум командира батальона. И то много. Это уже должна быть ситуация швах.
Предложите ещё Сырскому или Залужному лично с автоматом в руках возглавить наступление какого-нибудь взвода. Такое, в принципе, возможно. Когда это уже последний бой по принципу: "Лучше умереть стоя, чем жить на коленях". Не дай бог дойти до такого.

Это за гранью моего понимания. Как можно чужую жизнь отправлять вместо себя без личного примера.
.........
Любой руководитель должен пройти по лестнице личными примером. Иначе он никогда не поймёт то, чем командует/руководит.
Ну прямо как сегодня.

К счастью, у нас давно не было войны и наши руководители и генералы не могли "пройти по лестнице" войны, они всё это делали в мирное время. Это минус, но ничего не поделаешь. И отправлять на смерть - тяжёлая обязанность любого командира. Он должен беречь жизни подчинённых, но уберечь всех не удастся никакому командиру.
И только война показывает кто на что годен. Кто боец, а кто трус и пустослов.

На днях в Херсоне обстреляли жилой центр, потом вокзал с гражданскими,сегодня в Одессе попали в жилые дома. И по традиции мы погрозим пальцем скажем, что это военные преступления и так делать нельзя. Русские поржут и скажут, что это военные цели и вообще вы сами. Для остальных жителей рф эта война из телевизора. Пока мы не начнём отвечать зеркально обстрелы гражданских объектов будут продолжаться вечно.

Так рашисти чекають саме на це, потім скажуть які варвари ці укри і на західній допомозі можна ставити хрест, ви геніальний пане, премію розумник року в студію!

. Дані Пенсійного фонду лише за 6 місяців 2023 року,
 
🥇Найбільша кількість офіційних працівників отримує зарплати від 6,7 до 20,1 тис грн.
В цей діапазон, за даними Пенсійного фонду, потрапляє 3,95 млн працюючих (53,4%). Середня зарплата тут 11 тис грн.
 
🥈На другому місці зарплати від 20,1 до 100,5 тис грн, з середньою зарплатою по діапазону в 34 тис грн. На цю категорію припадає 25,5% або близько 1,9 млн працюючих.
 
🥉На третьому місці з невеликим відривом зарплати від 0 до мінімалки 6,7 тис грн – 19,9%. Тут майже 1,5 млн працівників.
 
Ще 74,5 тис працівників отримують зарплату від 100,5 до 200 тис грн (середня 131 тис).

🔝 І ще 14,2 тис отримують зарплату понад 200 тис грн. Середня по цьому діапазону 648 тис грн.

Дивно, що всього 74.5тис.

Рік тому всі у сотні (роті), яка закривала 1.5км фронту, отримували 113тис. Навіть кухарі і т.п. за парудесят км до нуля.
Це 100тис людей на 1500км фронту. Мінімум. А ще ж арта і т.д.

[2]

..............
Ухилянти! Увесь світ крутиться довкола вас!
Ви -- центр світобудови!!
Ви -- причина війни, і поки ви є -- війні бути...

Велике перебільшення, м'яко кажучи.

За все доведеться заплатити. Якщо не вам, то вашим дітям.
Для політиків мобілізація - політичне питання. Політик не хоче мобілізації, тому що хоче подобатися електорату. Політик завжди думає про вибори; для політика програш на виборах означає програш у війні, а не навпаки. Нечасто буває, щоб політик став, як Вінстон Черчилль, військовим вождем країни, поклав свою політичну кар'єру на вівтар перемоги у війні. У нас немає таких політиків.
Для генералів мобілізація - питання ресурсів, необхідних для ведення війни. Для генералів електорат - це солдати. Солдати мають бути молодими, сильними, здоровими, навченими військовій науці, і бажано мотивованими. Генералам байдуже, звідки візьмуться ці люди, хто вони будуть - робітники, селяни, депутати чи чиновники. Головне, щоб вони були вчасно і в потрібній кількості.
Військкоматам байдуже, де брати людей у солдати. Для них мобілізація - це важка, невдячна робота, не завжди, до речі, прибуткова.
Вони змушені шукати солдатів на вулицях, ловити їх у нічних клубах, дорогою на роботу або в дитячий садок. Військкоматам наплювати на здоров'я, мотивацію, військовий досвід, на важливість роботи, яку мобілізовані виконують у тилу. Їхнє завдання - виконати план війни.
Для населення мобілізація - питання життя і смерті. Бо після навіть найбільш геройської смерті в бою немає вже ні перемоги, ні України, ні самого життя.
Ніхто не хоче вмирати. Тому нехай спочатку вмирають військові - бо їм за це гроші платять. Потім нехай помирають поліціянти - тому що вони носять зброю і нас штрафують. Потім чиновники - тому що ми їх ненавидимо. Потім бізнесмени - тому що багаті. Потім депутати, діти еліти, війська НАТО, і тільки після них можемо бути ми. Якщо спіймаєте. Бо ми нещасні, маленькі українці.
Ось за таких людей і воює імперія. За маленьких, бідних, нещасних, яким усі винні. Вона їх завойовує, борзих розстрілює, сопливим витирає сльози, дає пайку, заганяє в стійло, дозволяє носити вишиванку і вивчати в школах українську мову. Факультативно.
А потім - забирає їх в свою імперську армію. І жене далі на захід, щоб завоювати інших маленьких, дурненьких європейців, яким так само, як і маленьким українцям, нема за що воювати і не хочеться вмирати.
(с) Юрій Касьянов

Ухилянти! Увесь світ крутиться довкола вас!
Ви -- центр світобудови!!
Ви -- причина війни, і поки ви є -- війні бути...

Почекайте!
Виходить, українці такі самі, як європейці?!

Тоді якого дива "борзі" (активісти) очікували від пересічного?
І в кому-чому причина війна, за логікою автора, якщо імперія може використати пересічного українця, європейця для своїх завойовницьких цілей; а активісти - ні.

Активісти демократій самі відмовились від цього (створивши демократію), переконати пересічних не зуміли-не хотіли- не змогли.
А тепер відповідальними роблять пересічних???
Що звичайні обивателі не стали героями.
Так схаменіться-то!
Апріорі пересічний за своєю природою був, є і буде "нещасним, маленьким".
Це його природний стан.
І саме тільки активісти-герої суспільства рухали і повинні рухати суспільство вперед. Це їх, саме їх природня функція.

Треба дивитись чому активісти не змогли переконати, увлєкті пересічних. Хоч чим -- хоч ідеями, пропагандою, хоч грошима, хоч покараннями, хоч чим.
Ось це і буде причина.

Треба дивитись чому активісти не змогли переконати, увлєкті пересічних. Хоч чим -- хоч ідеями, пропагандою, хоч грошима, хоч покараннями, хоч чим.
Ось це і буде причина.

работать с причинами возражений никто не хочет, ищут простые решения типа всё запретить, загнать крысу в угол, чтобы ей некуда было деваться.

Кас'янов дивний: сам на початку показує, що Черчіль зміг ... Тому і такий результат.
Тепер сучасні європейські можновладці не в стані.
Але провина на пересічних?

Що з логікою...

Кас'янов дивний: сам на початку показує, що Черчіль зміг ... Тому і такий результат.
Тепер сучасні європейські можновладці не в стані.
Але провина на пересічних?

Що з логікою...

Касьянов "забыл" рассказать как Англия до Черчилля драла 3 шкуры с пэрэсичного и пилила военный бюджет. Или не драла и не пилила? может в этом причина.