Напад росії і білорусі на Україну

стільки слів... а заброньовані куди відносяться? а ті, хто мають відстрочку?.. адемобілізовані за станом здоров'я?

до ухилянтів. В основному до ухилянтів

А заброньовані 45-річні аспіранти?

https://www.facebook.com/share/v/184WCw ... tid=wwXIfr

що ти постійно за всіх топиш? ти ж маєш скоро отримати підставу, добрі люди допомогли ж? так чого стільки галасу? ще раз - кожен відповідає за себе, не треба ховатися за іншими...

що ж ти робиш як не ховаєшся під спідницею за нашими плечима?
Галасу багато від тебе коли тебе називають тим ким ти і є- ухилянтом. Якшо ти думаєш шо коли мене звільнять в мене буде до тебе питань до ти парторг ошибаєшся. Відвоюєте з песікотом 4 роки тоді поговорим. А поки для мене ти не чоловік. Твій патріотичний галас нічого крім огиди і презирства в мене не викликає.

уникати можна лише нелегальними, а якщо є легальні підстави - це не уникнення.

Ти можеш себе виправдовувати скільки завгодно, але ти саме уникаєш воювати. Ти називаєш себе "патріотом", але твій патріотизм залишається на словах. Мільйони українців закордоном теж вважають себе патріотами, але, як і ти, воювати не поспішають. Вони теж донатять, багато хто з них продовжують віддалено працювати на українські компанії і сплачувати податки, і вважають себе потрібнішими для України саме закордоном, а не в ЗСУ.

вот так андрейМ(Ж?) и вышел сам на себя
классика...

Я не рассказываю другим о настоящем патриотизме и как нам надо воевать чужими руками, как это завуалированно делают другие, рассказывая, что ничего не остается, как воевать, но тут же добавляя, что сами в ВСУ они не пойдут. Вот этим М и Ж рассказывайте как они выходят на сами на себя. Или Вы сами входите в их число?

В этом плане я проникся к работникам НАЗК.
Они говорят: мы - такие же ухылянты как и ты. Но мы ещё хуже тем, что прячемся за бронью и ничего полезного не делаем. "Это война, чувак. Тут каждый сам за себя."
Зато честно

На фронті люди платять тілом і життям.
У тилу — максимум комфортом, посадою або бонусом.
І поки одні ризикують бути вбитими або залишитися без рук і ніг, інші пояснюють, чому їхня бронь життєво необхідна для держави. Це не аргумент — це моральна маска страху.
Кожна бронь — це чийсь син на передовій.
Кожна відстрочка — це чийсь чоловік під обстрілом.
Кожне «я корисніший у тилу» — це ще одна мати, яка може отримати похоронку.

Мільйони броней не варті жодної відірваної ноги.
Жодна критична посада не зрівняється з ризиком загинути.
Хочете свободу — але за рахунок інших.
Хочете перемогу — але не хочете бути її ціною.
Хочете жити в країні, за яку воюють інші.

Лицеміри

На фронті люди платять тілом і життям.
У тилу — максимум комфортом, посадою або бонусом.
І поки одні ризикують бути вбитими або залишитися без рук і ніг, інші пояснюють, чому їхня бронь життєво необхідна для держави. Це не аргумент — це моральна маска страху.
Кожна бронь — це чийсь син на передовій.
Кожна відстрочка — це чийсь чоловік під обстрілом.
Кожне «я корисніший у тилу» — це ще одна мати, яка може отримати похоронку.

Мільйони броней не варті жодної відірваної ноги.
Жодна критична посада не зрівняється з ризиком загинути.
Хочете свободу — але за рахунок інших.
Хочете перемогу — але не хочете бути її ціною.
Хочете жити в країні, за яку воюють інші.

Лицеміри

Але є ще один рівень деградації, який ми почали бачити відкрито.
Це вже не просто цинізм. Це ненависть до власних співгромадян.
коли людей б’ють до смерті, це означає, що ми переступили дуже небезпечну межу.
І найстрашніше, що подекуди це роблять не з холодного обов’язку, а з садистським задоволенням.
Це вже не про виконання закону.
Це про розпад моралі.
Коли держава починає дивитися на свого громадянина як на ворога, а частина суспільства аплодує цьому, ми втрачаємо те, за що нібито воюємо.
Бо війна з Росією не виправдовує війну всередині України проти українців.
І тут виникає жахлива логіка:
Людина з бронню може спокійно жити.
Людина без броні — стає об’єктом полювання.
А якщо вона чинить спротив — її можуть бити з насолодою.
Це вже не захист держави.
Це деформація держави.
Коли насильство проти своїх перестає викликати шок, а починає викликати схвалення — суспільство морально ламається

Бо країна, де свої б’ють своїх до смерті, вже програє, навіть, якщо б вигравала на фронті

Давайте разберём феномен переноса насилия в Украине внутрь общества, когда свои убивают своих. И почему такого нет на росии?

Давайте разберём феномен переноса насилия в Украине внутрь общества, когда свои убивают своих. И почему такого нет на росии?

Тому що на росіі вже і інтернету немає. Ні телеги, ні ютубу... це останіх магікан сьогодні відключили.