Квартира в лизинг.

А кто сказал, что будет легко?

Хорошая идея, особенно во время кризиса. Вот только многие ли застройщики захотят пойти на такое?

У нас в ближайшем будущем такого не будет наблюдаться.

В ближайшем может и нет, но все в перспективе.

Под Киевом жилье уже сдают квартиры в аренду с правом выкупа. Без первого взноса...

Подобные операции с недвижимостью узаконены Кабмином в марте. В Киеве некоторые застройщики уже поспешили объявить о начале работы с лизингом неделю назад, но заключать реальные договора смогут не раньше, чем через месяц, а от арендатора-покупателя будут требовать полностью рассчитаться в течение двух-трех лет.

Тем временем другие застройщики, уже принимают заявления и пакеты документов от желающих купить жилье в рассрочку. Договора намерены заключать с клиентами на 30 лет, причем без первого взноса. Заманчиво, но «подводных камней» хватает.

К минусам такого рода сделок можно отнести то, что до полного расчета в квартире нельзя будет прописаться – договором предусмотрена только временная регистрация. Не оговаривается в договоре и вопрос: что «светит» арендатору-покупателю в случае распада (банкротства, ликвидации) фирмы-продавца. А ведь 30 лет – большой срок, за это время всякое может случиться.
http://intercredit.com.ua/news2247

Ну так что, дают квартиры в лизинг?

Присоединяюсь к вопросу о лизинге квартир?

<<<За неофіційною інформацією, близько 85% компаній з двох сотень існуючих на ринку перебувають на межі банкрутства.>>>

отсюда - \http://www.epravda.com.ua/publications/4b62b7ac5fc24/
статья -

Лізингові компанії: збанкрутують майже всі?
Надану техніку компанії ладні повернути будь-яким способом, іноді - навіть переступивши закон. Співробітники або найняті колектори можуть вистежити лізинговий автомобіль і викрасти його, адже зазвичай компанія залишає собі екземпляр ключів.

Те, що за час кризи кількість лізингових компаній в Україні зменшиться, учасники ринку усвідомили ще восени 2008 року. Досі цього не сталося, але це лише питання часу.

За неофіційною інформацією, близько 85% компаній з двох сотень існуючих на ринку перебувають на межі банкрутства.

"Припинити існування лізингової компанії не так просто, як, скажімо, торгівельної фірми: у них борги перед банками та довгострокові лізингові угоди, за якими ще довго надходитимуть платежі", - розповів "Економічній правді" директор компанії "Бізнес Континент" Костянтин Юр'єв.

Саме тому, каже він, ліквідація таких компаній недоцільна, адже треба адмініструвати поточні платежі, обслуговувати техніку, продавати та знімати предмети лізингу з державної реєстрації. "Йдеться, швидше, про санацію, тимчасову адміністрацію та банкрутство", - додає менеджер.

Втім, в Асоціації лізингодавців, яка об'єднує усіх ключових гравців, у зменшенні обсягів бізнесу трагедії не бачать.

"Нам невідома кількість компаній, які перебувають у стані банкрутства, але члени асоціації почуваються впевнено", - запевняють там.

В асоціації обсяг банкрутств на рівні 85% називають сумнівним.

"Цифра необґрунтована. Звісно, якщо фірми створювалися під конкретні операції, вони зараз згортаються - не до схем стало. Однак це - не показник ринку. Якщо ви не можете розрахуватися, кредитор ініціює процедуру банкрутства незалежно від того, лізингова це компанія чи меблевий комбінат", - кажуть в організації.

Одні ховають, інші шукають

В оцінках проблемної заборгованості компанії на початку кризи майже не прорахувалися. Наприкінці 2008 року учасники ринку чекали, що вона складе половину їхніх портфелів. Нині ж, за оцінками експертів, вона перевищує 60%.

"Лізингова компанія залишається власником предмета лізингу до повного виконання умов договору. Тож коли заборгованість сягає критичної межі, вона, на відміну від банків, може вилучити предмет з допомогою виконавчих та правоохоронних органів", - кажуть в Асоціації лізингодавців.

Однак це, запевняють в організації, - крайній захід. Переважно компанії намагаються знайти з клієнтами компроміс, бо лізингодавець не менше за лізингоотримувача зацікавлений у виконанні умов договору, хоч би і в інші терміни.

За словами Юр'єва, добровільно повертає техніку не більше 5% боржників. Ще близько 20% майна вилучають під тиском. Інші 70-75% проблемних угод "зависають" на рік-два у судах і виконавчій службі. За цей час техніка зношується і реалізувати її важко навіть за 20% початкової ціни.

Не дивно, що надані авто чи трактори лізингові компанії ладні повернути будь-яким способом. Іноді - навіть переступивши через закон.

"Після розірвання лізингодавцем договору в односторонньому порядку співробітники компанії або найняті колектори можуть вистежити лізинговий автомобіль і викрасти його, адже зазвичай компанія залишає собі екземпляр ключів", - розповідає Юр'єв.

Директор "Бізнес Континенту" визнає, що викрадення передбачає кримінальну відповідальність. "Якщо клієнт правильно оформить випадок в міліції та подасть позов до суду, дії колектора можна легко визнати незаконними", - каже він.

За словами керівника харківського офісу юридичної фірми "Ілляшев та Партнери" адвоката Олексія Христофорова, правила оформлення пригоди такі ж, як і у випадку традиційного викрадення.

"Треба зателефонувати у міліцію, повідомити про зникнення авто, надати його дані, заручитися підтримкою очевидців події, зателефонувати до страхової компанії та повідомити про настання страхового випадку", - перераховує він.

Далі слід прямувати у міліцію: у заяві необхідно вказати, хто має право доступу до автомобіля, пробіг машини і кількість бензину у баку. "Головне - переконатися у реєстрації вашої заяви та отримати у чергового відповідний талон", - зазначає він.

Адвокат не поділяє думку, що дії колекторів опротестувати легко. Зазвичай у лізингових компаній уже є продумане юридичне обґрунтування, і часто з формальної точки зору такі дії є цілком законними.

"Кожен випадок слід розглядати окремо. Важливо, чи прописано у договорі право доступу до автомобіля лізингової компанії. А вирішувати, викрадення це чи ні, мають міліція та суд", - стверджує Олексій Христофоров.

За словами Юр'єва, в односторонньому порядку договір може розриватися, якщо клієнт не платить довше місяця. Є ще два варіанти повернення майна: судове рішення та виконавчий напис нотаріуса на договорі лізингу. Однак це не панацея.

"І судове рішення, і виконавчий напис нотаріуса грамотний юрист легко зупинить зустрічним позовом до суду. А це - тяганина та додаткові витрати. Боржник і далі користуватиметься машиною, а компанія залишиться ні з чим", - стверджує він.

Недарма лізингові компанії лобіюють на законодавчому рівні виключення можливості судитися з нотаріальним написом чи діями виконавця. Вони також хотіли б прискорити процедуру вилучення на запровадити кримінальну відповідальністю для лізингоотримувачів, які відмовляються повертати майно.

На думку Юр'єва, зараз найкращий шлях для компаній - розірвання договору в односторонньому порядку. Це не потребує довгої судової процедури та ще довшого виконавчого провадження, яке може тривати більше року - строк виконання законодавством фактично не обмежений.

"Це ще й дорого - виконавці не хочуть працювати на одну зарплату, а просять щонайменше 10% готівкою від початкової вартості предмета лізингу", - додає він.

Крім того, на відміну від банків, лізингодавці не повинні для реалізації вилучених предметів застави проводити офіційні торги на аукціоні. Частину вилученої техніки компанії таки продають, але через її старіння і переважання пропозиції над попитом ринкова вартість майна у гривні падає.

Реалізувати ж хочуть швидко і дорого, адже треба не лише покрити суму тіла заборгованості клієнта та нараховані відсотки, але й повернути борг своєму кредитору: 85% джерел фінансування лізингових компаній - банківські кредити. Зробити це дуже важко.

Не маючи своїх майданчиків, компанії орендують їх на околицях міст - там машини стоять під снігом і пилом, з розрядженими акумуляторами та спущеними колесами. Утримують техніку на належному рівні поодинокі компанії та банки.

Платити більше мають всі

Зростання курсу іноземних валют збільшило кредитне навантаження на лізингодавців: в основному вони купували техніку за долари та євро, а лізингові платежі, за законодавством, здійснюються лише у гривні.

Відтак, компанії ведуть важкі переговори з клієнтами щодо збільшення лізингових платежів, а з банками - щодо реструктуризації заборгованості. Однак банки або уже підвищили для них ставки, або намагаються це зробити у судовому порядку.

Нелегко й клієнтам. У 2009 році умови лізингу стали жорсткішими: аванс становить 35-55%, термін фінансування зменшився до одного-двох років, вартість лізингу збільшилася в середньому до 10-12% на рік, тоді як до кризи було 5-7%.

Компанії, які укладають нові угоди, працюють переважно з легковими та вантажними автомобілями. Лізинг будівельної, спеціальної та сільгосптехніки припинився, хоча попит на аграрну техніку навіть зростає.

На думку Юр'єва, за таких умов шанси вижити залишилися лише у фірм з іноземним капіталом та у двох-трьох вітчизняних компаній з більш-менш стабільним портфелем та потужними власниками.

"Наявність потужної материнської структури - важливий фактор, але у кризових умовах важливішою стала диверсифікація лізингового портфеля перед рецесією та зважена політика ризик-менеджменту", - додають в Асоціації лізингодавців.

Учасники ринку прогнозують стрімкий розвиток лізингу через півтора-два роки, після стабілізації фінансового сектора. Тоді реанімуються деякі старі учасники, з'явиться і 20-30 нових компаній. Передкризового рівня галузь може досягнути за три-чотири роки, а через п'ятиріччя - наблизиться до показників Росії та Польщі.

Наразі ж в Асоціації лізингодавців бачать надію на одужання галузі у "певній стабілізації ситуації".

"Загальна вартість діючих угод на кінець третього кварталу 2009 року залишилася на рівні цього ж періоду 2008 року - 30 мільярдів гривень. Темпи укладення нових договорів порівняно з аналогічним періодом 2008 року впали, але загальна вартість укладених угод стабілізувалася. Сума за звітний період майже така ж, як за попередній квартал, - всього на 2% менше", - резюмують в асоціації.

Ukrnalogi
Не одужає вона ніколи зважаючи на нинішню ситуацію. Так і залишиться в занепаді.