7 хв
ДЕЛЮСЬ СВОИМ ИСКОМ В СУД. АДМИН ПОКА ПРИНЯЛ. МОЖЕТ КОМУ ДОКУМЕНТ ПРИГОДИТСЯ.
До:
_______________ окружного адміністративного суду
Адреса
Позивач: ____________________
Код ІПН ________________________
Адреса: _________________________
Паспорт ________________________
Тел. ___________________________
Ел.п. __________________________
Відповідач: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський”
Волков Олександр Юрійович
01001, м. Київ, пров. Рильський, буд.10-12/3
ПОЗОВ
про визнання протиправною бездіяльності
та зобов’язання вчинити дії
______________________ року між мною та Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (далі по тексту - Банк) було укладено Договір №_________________________ банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» (додається) (надалі по тексту – Договір).
Відповідно до зазначеного вище договору Банком на моє ім’я відкрито поточний рахунок №___________________________-.
На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації. Також даним рішенням призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Ірклієнку Юрію Петровичу.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01 вересня 2016 року змінено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» на Волкова Олександра Юрійовича з 05 вересня 2016 року.
Станом на час введення в Банку тимчасової адміністрації на поточному рахунку у мене були грошові кошти в сумі _______________________ (____________________) грн. _______ коп. Виписку по особовому рахунку та скріншот програми клієнт-банку ПАТ «Банк Михайлівський» станом на 23.05.2016 року додаю до матеріалів справи. Окрім того, інформація щодо суми коштів, які знаходяться на моєму поточному рахунку міститься в матеріалах фінансового обліку Банку, що були передані Фонду після введення тимчасової адміністрації.
15 липня 2016 року почалися виплати гарантованої суми вкладникам, але інформації про мене, _______________________ не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вважаю бездіяльність Відповідача, щодо не включення мене до списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі по тексту – Закон гарантування) з метою забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, захисту прав і інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України в Україні існує система гарантування вкладів фізичних осіб.
Система гарантування вкладів фізичних осіб – це сукупність відносин, що регулюються законом, суб’єктами якого є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники (п.15 ч.1 ст.2 Закону гарантування).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону гарантування фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.2 Закону гарантування вклад – це кошти в готівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника або які надійшли для вкладника на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Отже, кошти, які на дату введення тимчасової адміністрації та по сьогоднішній день знаходяться на моєму поточному рахунку, підпадають під систему гарантій передбачених Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до ст.36 Закону гарантування кошти за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився та, які знаходяться на банківському рахунку вкладника підлягають відшкодуванню Фондом ще на стадії тимчасової адміністрації.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно ч.2 ст.27 Закону Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника) (ч.2 ст.28 Закону гарантування).
Виплата відшкодування вкладникам, кошти яких знаходяться за вкладними договорами, строк яких закінчився та за договорами банківському рахунку вкладника здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації банку.
Згідно офіційної інформації розміщеної на сайті Фонду гарантування, визначено перелік банків – агентів для отримання гарантованої суми відшкодування, але в банку – агенті ____________________ мене повідомили про відсутність інформації щодо виплати мені коштів.
_____________ року я звертався із заявою про включення інформації про мене до переліку вкладників Банку які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Також я просив повідомити мене причин такого не включення. Зазначена заява, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, була отримана Відповідачем ще ______________ року. Однак по сьогоднішній день відповіді на дану заяву я так і не отримав.
______________ року я звернувся із повторною заявою про включення інформації про мене до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Заява також отримана Відповідачем ___________ року, однак і за наслідками отримання повторної заяви мене до переліку вкладників не включено і відповіді про причини такого не включення не повідомлено.
При повторному звернені до банку-агента мені повторно повідомили, що інформація щодо виплати мені гарантованої суми відшкодування за вкладом (поточним рахунком) у нього по сьогоднішній день відсутня.
Така бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» є протиправною та грубо порушує мої права визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На банківському рахунку, який був відкритий у встановленому законом порядку, у мене знаходяться підтверджені належними доказами грошові кошти у сумі ___________ (_______________) грн. ___ коп. Кошти, які знаходяться на моєму банківську рахунку є вкладом, а тому у Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» є всі підстави для включення мене до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що орган державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожна особа, якщо дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом цих прав, свобод чи інтересів. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративного суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом (ст.6 КАС України).
Також, слід зазначити, що відповідно до ч.1., ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо юрисдикції даного спору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб’єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).
Відповідно до ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, встановлених цим Законом.
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені ч.2 ст. 4 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Серед таких функцій є здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення процедури виведення неплатоспроможного банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідно фінансових санкцій і накладення адміністративних штрафів.
Тобто функції Фонду однозначно пов’язані із здійсненням владних управлінських повноважень, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є суб’єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду – це працівник Фонду, який від імені фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
В свою чергу, згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень.
Отже, за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином права, свободи та інтереси осіб можуть захищатися не лише в адміністративних судах, а й у судах загальної юрисдикції, господарських та третейських судах.
Щодо компетенції судів загальної юрисдикції, то відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 2) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Отже, закон прямо не відносить дану категорію спорів до цивільної юрисдикції.
Щодо підвідомчості даної категорії спорів господарським судам необхідно вказати слідуюче:
Справи, підвідомчі господарським судам визначені статтею 12 ГПК України. До них належать:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірвані і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов’язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсним будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов’язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.Відповідно до п.3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» всі вище названі спори підвідомчі господарському суду зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб’єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Ч.2 ст.55 ГК України передбачено, що суб’єктом господарювання є: господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.1 ГПК України, до господарського суду мають право звертатися також і фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, однак лише у випадках, чітко передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до вище названої постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 господарські суди розглядають справи, стороною яких є фізична особа, якщо такий спір стосується корпоративних чи приватизаційних відносин.
Однак, в даному випадку позов пред’явлено в інтересах громадянина, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, також спір виникає не з господарських і не цивільних правовідносин, а із Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», більше того жоден закон на сьогоднішній день не вказує, що дана категорія спорів повинна розглядатися в порядку господарського судочинства.
Щодо віднесення даної категорії спорів до справ про банкрутство, необхідно зазначити наступне:
Відповідно до ч.2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом та з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно із ч.2 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла від 30 жовтня 2012 року) дія цього закону взагалі не поширювалася на банки. Питання неплатоспроможності та/або ліквідації банків взагалі вирішувалося виключно в порядку, визначеному законами України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У подальшому до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника» було внесено зміни. Ч.3 ст.2 цього Закону (у редакції від 19 січня 2013 року) визначено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Разом з тим, відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність, а саме: ч.8 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який набрав чинності 21 березня 2012 року Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.
Отже даний спір не може розглядатися господарським судом і в процедурі банкрутства банку ПАТ «Банк Михайлівський». Більше того, справу про банкрутство відносно ПАТ «Банк Михайлівський» по сьогоднішній день не порушено.
Окрім того, відповідно до ст.1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності» учасники у справі про банкрутство – це сторони, забезпечені кредитора, арбітражний керуючий (розпорядник, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Всі перелічені особи в той чи інший спосіб є учасниками певних правовідносин, у яких бере участь безпосередньо боржник.
Однак, банк-боржник жодним чином не являється учасником правовідносин, які склалися між Фондом і вкладниками (клієнтами) банку, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду. Учасниками цих відносин є виключно вкладники та Фонд (в особі уповноваженої особи Фонду), і саме в них виникають відповідні права та обов’язки.
Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд. Отже, правовідносини між Фондом та вкладниками не породжують права та обов’язків для банку.
Більше того, правовідносини між Фондом та вкладниками не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перелік і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам. В даній категорії справ вкладники звертаються безпосередньо до Фонду, що виконує процедурні, публічні функції держави, які стосуються гарантованої державою суми банківського вкладу, яка відшкодовується незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна) за рахунок наявного у державного органу – Фонду коштів. У даному випадку у фізичних осіб-вкладників виникають вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
Отже, дана категорія справ в будь-якому випадку не може розглядатися в порядку господарського судочинства в процедурі банкрутства банку-боржника.
Також жодним чином не може бути застосований до будь-яких спорів між Фондом і вкладником п.7 ч.1 ст.12 ГПК України, адже даний пункт містить чіткі ознаки спорів, які належать до юрисдикції господарських судів. Це спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Отже, господарським судам підвідомчі саме спори з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство.
Натомість, у випадку зі спорами між вкладниками та Фондом позов пред’являється не до банка-боржника, а до Фонду, який за будь-яких обставин не може ототожнюватися із боржником, щодо якого порушено справу про банкрутство. Адже Фонд хоча і є боржником перед фізичними особами-вкладниками, проте в жодному разі не є тим боржником, щодо якого триває ліквідаційна процедура.
Окрім того, не може до спірних правовідносин бути застосований правовий висновок Верховного суду України, викладений у постановах від 16.02.2016 р. та від 15.06.2016 р.
Висновок ВСУ у зазначених постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку ГПК України.
Однак, як уже було зазначено вище, у даній справі розглядаються правовідносини, що регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
ЗУ «Про систему гарантування» є спеціальним, яким, у свою чергу, врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (ст.1 ЗУ «Про гарантування»).
Системний аналіз вищевказаних положень, дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Зокрема, в силу положень ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.
Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі Рішення Правління Національного банку України в рамках ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким, в свою чергу, не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому в даному випадку застосування ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не підлягає.
Окрім того, звертаю увагу Суду, що відповідно до п.25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», адміністративним судам роз'яснено, що спори, які виникають за участю Фонду у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказані висновки кореспондуються з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в Листі №992/11/14-14 від 25.07.2014.
Більш того, вважаю за необхідне зазначити, що спірні правовідносини виникли до початку процедури ліквідації банку, а саме на стадії виконання уповноваженою особою Фонду дій із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку. В даному випадку відшкодуванню підлягають кошти, які знаходяться на моєму поточному рахунку. Відповідно до п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виплата коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників повинні бути проведені Фондом ще на стадії тимчасової адміністрації, а не ліквідації банку.
Таким чином, ні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, ні Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ні ГПК не регламентують іншу, ніж адміністративну юрисдикцію даного спору.
Щодо судового збору.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» №2 від 05.02.2016 року, було рекомендовано суддям адміністративних судів Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії.
У даному Аналізі зокрема було зазначено, що «… необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 6, 71 КАС України, ст. ст. 512, 514, 516, 599, 1058, 1074 ЦК України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», -
ПРОШУ:
1. Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, що полягає у невключені даних про особу _______________ (ідентифікаційний код ____________) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по Договору від ____________ року №_______________ банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» на суму _________ (____________________) грн. _____ коп.
2. Зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича включити дані про ____________________ (ідентифікаційний код _______________) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по Договору від __________ року №__________________ банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» на суму ____________ (_______________________) грн. ____ коп..
Додатки:
1. Копія Договору банківського рахунку №__________ від ______________ р.
2. Скріншот клієнт-банку станом на 23.05.2016 р.
3. Копія виписки по особовому рахунку від 23.05.2016 р.
4. Копія заяви до уповноваженої особи на ліквідацію ФГВФО у ПАТ «Банк Михайлівський» від ________________ про включення до переліку вкладників з доказами направлення та отримання.
5. Копія заяви до уповноваженої особи на ліквідацію ФГВФО у ПАТ «Банк Михайлівський» від _________________ про надання довідки про стан рахунку з доказами направлення та отримання.
6. Копія заяви до уповноваженої особи на ліквідацію ФГВФО у ПАТ «Банк Михайлівський» від ____________ про включення до переліку вкладників (повторно) з доказами направлення та отримання.
7. Інформація щодо підсудності даного спору, викладена Головою ВАСУ – інтернет ресурс .
8. Копія позову з додатками для сторін.
_____._______.2016 р. ______________ /_____________/
