|
|
Додано: Чет 13 чер, 2019 14:18
Re: Політичні дискусіїКстати, до всех событий - я тоже считал себя русским. После 2014го года все переосмыслил и перестал.
Додано: Чет 13 чер, 2019 14:18
Відколи думка менше 60 конгресменів стала думкою всього конгресу з 535 депутатів? Та ще й тематика зовсім не про те...Де там згадуються соцопитування в інших країнах і Україні, щоб таки побачити, що в Україні ксенофобія таки зависока? Маніпулятор?
Додано: Чет 13 чер, 2019 14:19
Незамеченная детская травма, переросшая в зрелые года в комплекс. Как и аналог патологической ненависти до зубожиння не редко демонстрируемой здесь, будто подобные критиканы вдруг стали миллионерами и не переросли свой комплекс.
Додано: Чет 13 чер, 2019 14:20
В загальному таке можна тільки вітати . Але ... По чому це видно ? В інших сферах - де не про політику йдеться ? В простому повсякденному житті . Дітей як вчите ? Як десь було - яку мову в банкоматі вибираєте ? І так далі ... Спотворення поняття "русскій мір" - це якийсь оксюморон в такому випадку - бо це просто така собі гуманітарна пролонгація російської імперії на світ ... У нас зараз загострення чергове до Росії та мови . І з цим нічого в найближчому майбутньому зробити не можна - не ми це спровокували . Це треба розуміти і тихенько перечекати . А не влаштовувати такі собі "гейпаради" на захист ... Бо це тільки провокує на нову ескалацію ...
Додано: Чет 13 чер, 2019 14:29
Ну ну ... Для Вас , схоже , найкращий приклад - "Азіров" ... Пряма протилежність . А скільки у нас українолюбів в Раді та уряді - порахувати зможете ? Там небагато вийде - з точки зору знання математики - десь 2 чи 3 клас максимум ... А може і на 1 тільки назбирається ...
Додано: Чет 13 чер, 2019 14:31
Хронологія заборон української мови
Хронологія заборон української мови 1627 – наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького[1]. 1688 – за наказом московського патріарха Іоакима у величезних багаттях на вулицях Москви спалили «Вінець Христов» Антонія Радивиловського, разом з ним понищили також твори видатних українських богословів – Петра Могили, Лазаря Барановича та Інокентія Ґізеля.[2] 1690 – засудження й анафема Собору РПЦ на «Кіевскія Новыя Книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радивиловського та інших. 1696 – ухвала Сейму Речі Посполитої про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України. XVIII століття 1720 – указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг[3]. 1729 – наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську мову всі державні постанови і розпорядження. 1731 – вимога імператриці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки запроваджувати на власній російській мові» (рос. науки вводить на собственном российском языке). У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 р. наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами». 1763 – указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії. 1769 – заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар. 1775 – зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях. 1789 – розпорядження Едукаційної комісії Сейму Речі Посполитої про закриття всіх українських шкіл. XIX століття 1804 – за спеціальним царським указом усі україномовні школи були заборонені, що привело до цілковитої деградації українського населення.[4] 1817 – запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України. 1832 – реорганізація освіти у Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання. 1847 – розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. 1859 – міністерством віросповідань та наук Австро-Угорської імперії в Королівстві Галичини та Володимирії і Герцогстві Буковина здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською. 1862 – закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні. 1863 – Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може». 1864 – прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою. 1869 – запровадження польської мови як офіційної мови освіти й адміністрації Королівства Галичини та Володимирії. 1870 – роз'яснення міністра освіти Російської імперії Д. Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння». 1876 – Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень[5]. Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф., «Заборона українства», 1876 року. 1881 – заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою. 1884 – заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях. 1888 – указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами. 1892 – заборона перекладати книжки з російської мови українською. 1895 – заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей. XX століття 1908 – через чотири роки після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії. 1910 – закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів. 1911 – постанова VII дворянського з'їзду у Москві про виключно російськомовну освіту й недопущення уживання інших мов у школах Російської імперії. 1914 – заборона відзначати 100-річчя Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси. 1914, 1916 – кампанії помосковщення у Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви. 1919 – більшість білогвардійських газет на півдні Росії «заборонило існування[ru]» України. 1922 – проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур – міської (московитської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша. 1924 – закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях. 1924 – закон Королівства Румунія про зобов'язання всіх «румунів», котрі «загубили материнську мову», надавати освіту дітям лише в румунських школах. 1925 – остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові 1926 – лист Сталіна «Товаришу Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації». 1933 – телеграма Сталіна про припинення «українізації». 1933 – скасування в Королівстві Румунія міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців. 1934 – спеціальне розпорядження міністерства виховання Королівства Румунія про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу» всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови. 1938 – постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік й областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У. 1947 – операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхнього ополячення. 1958 – закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів. 1960—1980 – масове закриття українських шкіл у Польській Народній Республіці та Соціалістичній Республіці Румунія. 1970 – наказ про написання дисертацій виключно російською мовою. 1972 – заборона партійними органами відзначати ювілей музею І. Котляревського в Полтаві. 1973 – заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда». 1974 – постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти – радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію. 1978 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»). 1983 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16 % надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення помосковщення. 1984 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи». 1984 – початок в УРСР виплат підвищеної на 15 % зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української. 1984 – наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову. 1989 – постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної». 1990 – прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної. == рос. науки вводить на собственном российском языке, якого нема згідно лед, зед, дет і Ко !!!!!!
Додано: Чет 13 чер, 2019 14:36
Почему же нет упоминания в обсуждении о других странах, активно действующих против языкового закона по разным направлениям во внешней политике?
Додано: Чет 13 чер, 2019 14:36
Re: Політичні дискусії
Для меня лучший пример это Рузвельт, а для вас похоже Яценюк. Видите какие у нас разные масштабы кумиров.
Додано: Чет 13 чер, 2019 14:39
на кожному куті волає, що його, рускаязычнага притісняють цинічні біндери, а потім скіглить, що Путін не так поняв і не правильно прийшов його спасати
Додано: Чет 13 чер, 2019 14:43
Не треба сюди приплітати СРСР і царську Росію! ________________________
Що світу дала Росія за останні 28 роки? Крім воєн з сусідами, яка вона ж і ініціювала? Назви по пунктах. Щодо бідності пересічного українця - це тимчасове явище. Якщо Україна буде розвиватись європейським шляхом, як країни Прибалтики - значить, рівень життя буде вище, ніж в Московитському царстві. Якщо знову колонією Росії, як ОРдЛО - значить, пересічний буде жити на ЗП 10 000 російських рублів в "Новоросії" чи "Малоросії", під керівництвом московських губернаторів. Востаннє редагувалось Frant в Чет 13 чер, 2019 14:44, всього редагувалось 1 раз.
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 0 гостей
Модератор: Модератор |
|
, надеюсь, с Инглишем справитесь?
