Еміграція, заробітчанство

про факультет питання не зрозумів.

Усі ці люди вчаться на тому ж самому факультеті. Випускник, який не потрапив до десятки "обраних", завжди може спробувати свої сили у згаданих відділах.

ви знову дивитесь на те, як працював народ в аудиті. це кращі. переважно українські бухгалтери люблять, коли все розписано й їх вільність IFRS чи GAAP інколи лякає.

Українські бухгалтери загартовані постійним спілкуванням з контролюючими органами і заточені на податковий облік. Пам'ятаю, був колись на аудиті одного держпідприємства. Там ГБ було абсолютно начхати на якусь там класифікацію витрат, облікові політики і подібну фігню. Бо в неї буквально щотижня як не податкова - так Держаудит, як не Держаудит - так СБУ, як не СБУ - так Пенсійний.

До тих 12% та 32% ще ж купа податків в додачу йдуть. Зус, пенсійний, на втрату працездатності, страховий. То там виходять значно більші податки в процентах.

Там відсоток незмінний. І навіть назва інша: "страхові платежі".

Так, суттєво дорожче. Але інша забудова. На моїй умовно кажучи борщазі вся забудова максимально чотири поверхи, свіже, 21 рік і далі, з ліфтом коштує 3.5-4 з ремонтом. Ремонти різні. Хороших мало. Приценталля 4.5-5 від забудовника. Метр ремонта коштує дорожче, ніж в Києві. Меблі під забудову, штори - набагато дорожче. В обʼявах так і пишуть - meble na wymiar, це типу ознака високого стандарту (при цьому карнізи прибиті самими власниками і сценарій освітлення - люстра посеред кімнати, у більшості навіть кондера немає). Що ще помітив, наші роблять кращі ремонти. Тобто релоканти з України/білорусі.

Знайомому австрійцю, архітектору до речі, показали фотки ремонта в квітці. Він просто окуїв.

Потенційний покупець?

Над Белым домом вроде как бесполетная зона, небо закрыто.

Я привел цитату.
Сейчас люди на связи - активировали мне связь от AT&T - сказали в Вашингтоне прохладно, местные кутаются в куртки.
Трампа пока не выловили. Уже есть заказы от двоих приятелей сказать ему в лицо все., что думают.

Знайомому австрійцю, архітектору до речі, показали фотки ремонта в квітці. Він просто окуїв.

Я вірю: у друзів дві квартири у Відні; надсилали мені відео та фото; простецькі білі стіни. В одній кімнаті якась дешева картина.
Здається все - гіпсокартон.
Наші «манці» із плінтусами «прихованого монтажу», обробка золотом смарагдами та діамантовим пилом - просто непотрібні понти. Ви й самі переконалися в цьому.
Не знаю, скільки коштує їхня перша квартира (квартиранти оплачують іпотеку за другу), але орієнтир ринкової ціни другої (120 чи 130 кв.м): 1 000 000+€. Це вони рахують по ціні за 1 кв.м квартир новобудови навпроти іх будинка.

До речі, тут сперечаються з приводу вибору спеціальності: донька десь 5 років тому закінчила економічний факультет університету у Відні, працює в банку. А зять працює зятем.

Знайомому австрійцю, архітектору до речі, показали фотки ремонта в квітці. Він просто окуїв.

Якщо квітка така класна - нахіба її лишили?

Знайомому австрійцю, архітектору до речі, показали фотки ремонта в квітці. Він просто окуїв.

Якщо квітка така класна - нахіба її лишили?

Скільки людина має писати - наказ! Ви в армії були? Отож, Максим теж не хоче)

Знайомому австрійцю, архітектору до речі, показали фотки ремонта в квітці. Він просто окуїв.

Я вірю: у друзів дві квартири у Відні; надсилали мені відео та фото; простецькі білі стіни. В одній кімнаті якась дешева картина.
Здається все - гіпсокартон.
Наші «манці» із плінтусами «прихованого монтажу», обробка золотом смарагдами та діамантовим пилом - просто непотрібні понти. Ви й самі переконалися в цьому.
Не знаю, скільки коштує їхня перша квартира (квартиранти оплачують іпотеку за другу), але орієнтир ринкової ціни другої (120 чи 130 кв.м): 1 000 000+€. Це вони рахують по ціні за 1 кв.м квартир новобудови навпроти іх будинка.

До речі, тут сперечаються з приводу вибору спеціальності: донька десь 5 років тому закінчила економічний факультет університету у Відні, працює в банку. А зять працює зятем.

Які смарагди та діамантовий пил? Щоб зробити щось краще ніж ногами пошпакльовані та пофарбовані в білий колір стіни з тріщинами в кутах зі старту - потрібні великі гроші. А щоб покласти нормальну паркетну дошку замість того лайна що тут кладуть забудовники у кваотири за 10ку за метр, то потрібно бути мільйонером. Про те щоб плитку в ванній кімнаті поміняти або хоча б покласти її до стелі і на всі стіни - то потрібно торгувати кацапським газом.

цікавий результат - з ростом брутто доходів сума на руки зменшувалася.

Не буду казати за весь світ. У Польші підвищена ставка оподаткування застосовується до доходів вище 120 тис. Усе, що до - оподатковується за базовою. Тобто при з/п 12 тис. на місяць з січня по жовтень будуть знімати 12%, а з з/п за листопад-грудень знімуть вже 32%.

Доволі цікава система, і, мабуть, розумніше, ніж у більшості країн з прогресивною системою, де улюблена розвага - подавати на повернення податку, бо система побудована таким чином, що громадянин (або роботодавець за нього) спершу завжди заплатить більше потрібного.
Але щоб з ростом доходів зменшилася чиста сума, то протирічить ідеї прогресивної шкали, не повинно бути, якщо тільки якісь додаткові фактори не відіграли роль.
Головний недолік прогресивної шкали в тому, що за відчутної інфляції законодавці переглядають межі застосування ставок дуже неохоче (не забуваючи при цьому всілякі побори, пені і штрафи "приводити у відповідніть" із запасом). В Україні теж була прогресивна шкала з максимальною ставкою 40%, що нараховувалася на дохід від 1700 гривень на місяць. Вже біля моменту запровадження єдиної ставки це були досить невеликі гроші, але ставка і межа як були встановлені за часів долару по 1,2 гривні (здається, не пам'ятаю точно), так і протримались до самого скасування. А ще був неоподатковуваний мінімум 17 гривень, до якого багато яких платежів і ставок було законодавчо прив'язано. Після запровадження рівної ставки неоподаткованого мінімуму не стало, але ще ціле десятиріччя багато чого вираховували, виходячі з тих 17 гривень, і вже, до речі, без перспектив перегляду, бо сама концепція припинила існування.

щоб заробити умовно 11 брутто більше середніх 10, треба докласти якихось додаткових зусилль, знань, відповідальності - за це таку особу держава віддячить підвищенною ставкою податку. Лівацтво в Європі дуже поширено.

В мене є знайомий, який наполегливо переконував, що справедливо буде, щоб усі сплачували на утримання держави однакову сумму (не відсоток). Мовляв, держава надає послуг приблизно однаково як бідним, так і багатим, то чому багаті повинні платити більше тільки тому, що в них ці гроші є. Мені так і не вдалося довести, що в такому разі бідні повинні будуть віддати взагалі всі свої гроші, і ще й винними залишаться, що заздалегідь не має перспективи, а от підвищені побори з більш заможніх життєво вже доведено як життєздатна конструкція.

Але я от взагалі давно вважаю, що податок на доходи - анахронізм, і що його не повинно бути взагалі. Бо держава, може, нічого й не зробила, щоб той дохід людина отримала, а може й навпаки, тільки заважала. Бо дохід є велика спокуса приховати. Більш резонно, на мій погляд - обмежитись податком на споживання. Отут вже держава і інша місцева влада повинна докласти зусиль, щоб у громадянина виникло бажання витратити кошти саме тут, а не сидіти кілька років на картоплі та укропі, щоб одного разу дітей відвезти до умовного діснейленду. Отут вже ніхто не заперечуватиме, що фіскалізовано повинно бути геть усе. І отут справедливість на вищому, я вважаю, рівні -- багаті витрачають більше, і сплачують таким чином більше податків (а якщо багаті поїхали витрачати за кордон, то див. перший пункт). Але держава хоче свій кусок з всього, і витрачає на адміністрування купу часу і ресурсів, причому бухгалтер підприємства отримує зарплату на підприємстві, і у видатках держави, начебто, невидимий, але ж насправді він зайнятий виконанням забаганок держави, яка ані йому, ані підприємству нічого за це не компенсує.