Еміграція, заробітчанство

Життя в австрійській столиці не дуже дешеве: оренда квартири може забирати від 800 до 1000 євро на місяць.
Комунальні платежі типові для Європи - 120-180 євро на місяць.

Перепрошую, але це не дорого, в Варшаві/Кракові стількі ж.
Фішка Відня що там повно соціального житла, якщо доведете що підходите під нього (музиканти, артисти, художники ітд нужденні) - то будете мати за умовні 200 Євро те що інші мають за 800-1000 Євро.

Так Максим плакался слезами, которые оказались крокодильими?
Каков подлец...

За окупасов уже писал, все эти видео о том как страшно иметь жилье в Испании слегка преувеличены так как:

1. Единственное жилье нельзя окупировать. Тоесть 90% населения впринципе не могут пострадать от этого. Так же как и украинцы - для большинства тут хоть бы 1 дом купить.
2. Обычные дома/квартиры за 200-300к (99% жилья) в обычных домах/урбанизациях окупируют ОЧЕНЬ редко так как консьерж, охрана - сложно.

В группе риска по сути только 3 вида недвиги:

1. Жилье за 50к в супер унылых районах типа Joan XXIII (в Аликанте) где 99% жителей всякие пакистанцы и куда полиция даже днем не заезжает.

2. Фермы в ипенях, 99% из которых из серии "дети уехали 20 лет назад, родители умерли, дом стоит годами пустой и даром никому не нужен".

3. Дорогая недвига стоимостью от ляма и дороже. Ну это уже бизнес где работают професионалы, вычисляют где никто не живет, взламывают охраную систему, заселяются, и даже не скрывают того что они захватили виллу - их цель не жить в ней, а сбить с владельца по быстрому 20-30к за выезд и идти на след объект. Не приятно конечно, но врядли какой-то украинец попадет в эту категорию. Кроме Борисова конечно, но и хрен с ним, если его виллу окупируют я не буду сильно грустить.

За окупасов уже писал, все эти видео о том как страшно иметь жилье в Испании слегка преувеличены так как:

1. Единственное жилье нельзя окупировать. Тоесть 90% населения впринципе не могут пострадать от этого. Так же как и украинцы - для большинства тут хоть бы 1 дом купить.
2. Обычные дома/квартиры за 200-300к (99% жилья) в обычных домах/урбанизациях окупируют ОЧЕНЬ редко так как консьерж, охрана - сложно.

В группе риска по сути только 3 вида недвиги:

1. Жилье за 50к в супер унылых районах типа Joan XXIII (в Аликанте) где 99% жителей всякие пакистанцы и куда полиция даже днем не заезжает.

2. Фермы в ипенях, 99% из которых из серии "дети уехали 20 лет назад, родители умерли, дом стоит годами пустой и даром никому не нужен".

3. Дорогая недвига стоимостью от ляма и дороже. Ну это уже бизнес где работают професионалы, вычисляют где никто не живет, взламывают охраную систему, заселяются, и даже не скрывают того что они захватили виллу - их цель не жить в ней, а сбить с владельца по быстрому 20-30к за выезд и идти на след объект. Не приятно конечно, но врядли какой-то украинец попадет в эту категорию. Кроме Борисова конечно, но и хрен с ним, если его виллу окупируют я не буду сильно грустить.

Единственное жилье - де? В Іспанії, ЄС, чи й в інших країнах?

Тітка дружини, 76 років, пів року як виїхала, вже зараз має сертифікат А2.
IMHO, головне бажання, чи у неї щелепа не та?
Якщо їй є куди повертатись, плюс там ще житло здать, то звісно нафіг нада.

А2 - это не за полгода.
Явно она учила и поддерживала по жизни.
Когда-то очень популярно было учить немецкий.

Спитав, сказала з німецькою раніше не мала справ, АЛЕ свого часу вчила, знала, працювала з англійською. Сказала англійська більш заважає, ніж допомагає.
Постійно десь ходе на якісь місцеві заходи та події. У серпні збирається на В1. Саме цікаве шо взнавала чи може десь працювать. Чим завершилось- не знаю, але зараз не працює. Саме прикол, шо сказала хоче заміж, до цього замужем була років 50 назад. Сказала повертатись ніяк не хоче.

Інша знайома, 75 років, виїхала з окупації до дочки в US влітку 2022, у неї відкрита 10-річна віза, не по програмі для українців. На курси не ходить, в них немає курсів для мігрантів, тільки школи, містечко типу село, місцевих заходів немає, репетитора онлайн наймать не хоче, англійську знає поганенько. АЛЕ... взимку пішла працювать у якійсь супермаркет(забув який саме), сказала важко, яле їй подобається, з англійської взнала ще пару слів по роботі і все. Шось їй з американського побуту нічого не подобається, сказала дуже поганий клімат, дуже хоче додому в Україну, її будинок знищено.
Я сказав їй подавать по програмі компенсації втраченого житла, але вона не знає де й як, дочка шось теж не дуже в цьому плані допомагає.

Еміграція, заробітчанство

News from Canada
(або сама правдива історія Еміграції та Заробітчанства)

Я ніколи не приховував, що родина моєї племінниці в лютому 2024 року переїхали в Канаду.
Місто Едмонтон, столиця провінції Альберта.
Чому саме туди? А хтось порадив, що там рай на землі - а особливо видають майже безкоштовне житло українцям.
Це виявилося обманом: рай на землі навряд чи був при мінус 26 з першого дня.
А житло шукали майже місяць. Іноді відвідували такі гнидники, що з порога розверталися.
Це при тому, що добиралися автобусами з двома пересадками по 1,5 години години в один бік.

Але житло знайшли майже випадково: реально шикарна дворівнева (!) квартира із власним невеликим двориком.
Головне:
1. Весь час треба пам"ятати знамените Правило життя:
"И запомни: имя твоё "Никто" и фамилия твоя "Никак".
Правило згадали після того, як створили Резюме номер 1000 та розповсюдили його за 1000 адресами.

2. Отримували СУТТЄВУ допомогу від Уряду Канади: а) перші 2 тижня в готелі з харчуванням безкоштовно, а потім 5 місяців поспіль - соціальна допомога по 2 100 доларів на місяць. З них 1700 доларів віддавали за оренду квартири а 400 доларів відкладували на майбутнє. б) гроші на харчі фактично НЕ ВИТРАЧАЛИ: зранку до вечора канадські благодійні організації або привозили все додому, або треба було піти до церкви, або під"хати в якийсь фонд.

3. До еміграції виявився НЕ ГОТОВИМ чоловік: впав в ступор повний. Роботу НЕ шукав і НЕ хотів шукати. Власне нічого дивного: ні у племінниці (39 років), ні у чоловіка (43 роки) немає і не було ніякої спеціальної освіти та кваліфікації. Але двох синів якось виростили. Останні 10 років жінка фактично ніде не працювала (перехоплювала якісь випадкові заробітки, готувала їсти, слідкувала за навчанням дітей - все як має бути). Чоловіку повезло - він працював НЕ МАЮЧИ жодної освіти крім школи на досить непоганих посадах - зовсім випадково колись - років 10 тому просто попав "в обойму". Не буду говорити, що за посада, але безкоштовне харчування було, чорні брюки та біла сорочка - і купа підлеглих. Ну так теж буває...

Нижче реальна сповідь племінниці після того, як все налагодилося.
Вперше все розказала так відверто.

Травень 2025. більше року в Канаді.

1. Ми купуємо тільки найнеобхідніше. Один раз зайшла після роботи в магазин, голодна і під гіпнозом: мінус 70 доларів на смакоти. Пожаліла що купила.
2. У магазинах можна купити шампунь за 15 доларів або цю шампунь за 3 долари під час розпродажу. Спостерігаю знижки.
Одяг: окремий вид мистецтва, ходжу в тому, що подобатися і не думаю що люди подумають. 😃 Ніхто не звертає уваги - тільки компліменти відважують, ніхто не засудить якщо ти одягнений "дивно". Коротше можу дозволити собі ходити у червоних "дивних" речах. (Примітка моя: а народ все засуджує костюми наших учасників "Євробачення-2025" - вони просто не в курсі).
3. Всі навколо тут переживають за Вид на прожиття, вічно стрессують на цю тему. А мені так спокійно - то живу без планів. Головне жити. Почуття таке що це точно дадуть, а якщо ні - то значить так має бути...
4. А взагалі це найважчий рік у моєму житті. Скільки я плакала, не могла їсти, не могла спати. І весь біль проживала одна, всю роботу робила одна, всі документи, пошук квартир, лікування, пошук роботи, оформлення всього - все на мені. Я тут ніби мати одиначка з двома дітьми та підлітком у пубертатному періоді.
5. І тепер розумію що це підготовка тільки ... психіка правда на межі руйнування, але з'явилося міцне почуття поххххму (Примітка: відредаговано мною) на багато речей, знаєш: такими "захисними колючками" обросла. Зрозуміла, що в мене є тільки "Я" і треба навчитися любити і поважати себе. І ніхто, крім себе, мені не допоможе. Таке почуття самотності всередині, але від розуміння цього стало легше....
6. Якісь дурні ілюзії з очей впали.
7. Діти за рік практично повністю засвоїли англійську, дуже добре вчаться в канадській школі. Старшого будемо віддавати на курси Програмування - реально хлопець розвивається. Додам що в школі все безкоштовно.
8. Але й Канада цікава зовсім інша - не така зрозуміла, як Україна, просто по цікавому інша і хочеться її повивчати, зрозуміти, понюхати та помацати. Стою на зупинці вранці чекаю на автобус і таке почуття що я тут мінімум два життя прожила 😄...

За окупасов уже писал, все эти видео о том как страшно иметь жилье в Испании слегка преувеличены так как:

1. Единственное жилье нельзя окупировать. Тоесть 90% населения впринципе не могут пострадать от этого. Так же как и украинцы - для большинства тут хоть бы 1 дом купить.
2. Обычные дома/квартиры за 200-300к (99% жилья) в обычных домах/урбанизациях окупируют ОЧЕНЬ редко так как консьерж, охрана - сложно.

В группе риска по сути только 3 вида недвиги:

1. Жилье за 50к в супер унылых районах типа Joan XXIII (в Аликанте) где 99% жителей всякие пакистанцы и куда полиция даже днем не заезжает.

2. Фермы в ипенях, 99% из которых из серии "дети уехали 20 лет назад, родители умерли, дом стоит годами пустой и даром никому не нужен".

3. Дорогая недвига стоимостью от ляма и дороже. Ну это уже бизнес где работают професионалы, вычисляют где никто не живет, взламывают охраную систему, заселяются, и даже не скрывают того что они захватили виллу - их цель не жить в ней, а сбить с владельца по быстрому 20-30к за выезд и идти на след объект. Не приятно конечно, но врядли какой-то украинец попадет в эту категорию. Кроме Борисова конечно, но и хрен с ним, если его виллу окупируют я не буду сильно грустить.

Единственное жилье - де? В Іспанії, ЄС, чи й в інших країнах?

Единственное (основное) жилье это где ты живешь 90% времени. Мы ведь говорим о тех кто сюда на постоянку переехал. Резидент Испании, живешь тут все время и владеешь домом/квартирой. Если это у тебя дача на 2 недели в году, смотри пункт 2 - не покупай в пакистанском районе, ферму в ипенях и виллу дороже ляма. Впринципе не такие уж сложные условия )

Еміграція, заробітчанство

News from Canada
(або сама правдива історія Еміграції та Заробітчанства)

Я ніколи не приховував, що родина моєї племінниці в лютому 2024 року переїхали в Канаду.
Місто Едмонтон, столиця провінції Альберта.
Чому саме туди? А хтось порадив, що там рай на землі - а особливо видають майже безкоштовне житло українцям.
Це виявилося обманом: рай на землі навряд чи був при мінус 26 з першого дня.
А житло шукали майже місяць. Іноді відвідували такі гнидники, що з порога розверталися.
Це при тому, що добиралися автобусами з двома пересадками по 1,5 години години в один бік.

Але житло знайшли майже випадково: реально шикарна дворівнева (!) квартира із власним невеликим двориком.
Головне:
1. Весь час треба пам"ятати знамените Правило життя:
"И запомни: имя твоё "Никто" и фамилия твоя "Никак".
Правило згадали після того, як створили Резюме номер 1000 та розповсюдили його за 1000 адресами.

2. Отримували СУТТЄВУ допомогу від Уряду Канади: а) перші 2 тижня в готелі з харчуванням безкоштовно, а потім 5 місяців поспіль - соціальна допомога по 2 100 доларів на місяць. З них 1700 доларів віддавали за оренду квартири а 400 доларів відкладували на майбутнє. б) гроші на харчі фактично НЕ ВИТРАЧАЛИ: зранку до вечора канадські благодійні організації або привозили все додому, або треба було піти до церкви, або під"хати в якийсь фонд.

3. До еміграції виявився НЕ ГОТОВИМ чоловік: впав в ступор повний. Роботу НЕ шукав і НЕ хотів шукати. Власне нічого дивного: ні у племінниці (39 років), ні у чоловіка (43 роки) немає і не було ніякої спеціальної освіти та кваліфікації. Але двох синів якось виростили. Останні 10 років жінка фактично ніде не працювала (перехоплювала якісь випадкові заробітки, готувала їсти, слідкувала за навчанням дітей - все як має бути). Чоловіку повезло - він працював НЕ МАЮЧИ жодної освіти крім школи на досить непоганих посадах - зовсім випадково колись - років 10 тому просто попав "в обойму". Не буду говорити, що за посада, але безкоштовне харчування було, чорні брюки та біла сорочка - і купа підлеглих. Ну так теж буває...

Нижче реальна сповідь племінниці після того, як все налагодилося.
Вперше все розказала так відверто.

Травень 2025. більше року в Канаді.

1. Ми купуємо тільки найнеобхідніше. Один раз зайшла після роботи в магазин, голодна і під гіпнозом: мінус 70 доларів на смакоти. Пожаліла що купила.
2. У магазинах можна купити шампунь за 15 доларів або цю шампунь за 3 долари під час розпродажу. Спостерігаю знижки.
Одяг: окремий вид мистецтва, ходжу в тому, що подобатися і не думаю що люди подумають. 😃 Ніхто не звертає уваги - тільки компліменти відважують, ніхто не засудить якщо ти одягнений "дивно". Коротше можу дозволити собі ходити у червоних "дивних" речах. (Примітка моя: а народ все засуджує костюми наших учасників "Євробачення-2025" - вони просто не в курсі).
3. Всі навколо тут переживають за Вид на прожиття, вічно стрессують на цю тему. А мені так спокійно - то живу без планів. Головне жити. Почуття таке що це точно дадуть, а якщо ні - то значить так має бути...
4. А взагалі це найважчий рік у моєму житті. Скільки я плакала, не могла їсти, не могла спати. І весь біль проживала одна, всю роботу робила одна, всі документи, пошук квартир, лікування, пошук роботи, оформлення всього - все на мені. Я тут ніби мати одиначка з двома дітьми та підлітком у пубертатному періоді.
5. І тепер розумію що це підготовка тільки ... психіка правда на межі руйнування, але з'явилося міцне почуття поххххму (Примітка: відредаговано мною) на багато речей, знаєш: такими "захисними колючками" обросла. Зрозуміла, що в мене є тільки "Я" і треба навчитися любити і поважати себе. І ніхто, крім себе, мені не допоможе. Таке почуття самотності всередині, але від розуміння цього стало легше....
6. Якісь дурні ілюзії з очей впали.
7. Діти за рік практично повністю засвоїли англійську, дуже добре вчаться в канадській школі. Старшого будемо віддавати на курси Програмування - реально хлопець розвивається. Додам що в школі все безкоштовно.
8. Але й Канада цікава зовсім інша - не така зрозуміла, як Україна, просто по цікавому інша і хочеться її повивчати, зрозуміти, понюхати та помацати. Стою на зупинці вранці чекаю на автобус і таке почуття що я тут мінімум два життя прожила 😄...

я так понимаю это история с хеппиендом

те кто не дожил до хеппиенда - им рассказать уже нечего

Еміграція, заробітчанство

News from Canada
(або сама правдива історія Еміграції та Заробітчанства)


1. Ми купуємо тільки найнеобхідніше. Один раз зайшла після роботи в магазин, голодна і під гіпнозом: мінус 70 доларів на смакоти. Пожаліла що купила.

Навіть не уявляю, скільки кілограмів смаколиків/солодощів можна придбати за один раз на 45 євро (приблизно 70 CAD) у Німеччині. Наприклад, минулого тижня Toffifee по 0,99 за 125 гр упаковку, Milka pralinen 1.79 за 110 гр.
Якщо ж мова не про солодощі, тим більше круто.

Еміграція, заробітчанство

News from Canada
(або сама правдива історія Еміграції та Заробітчанства)


1. Ми купуємо тільки найнеобхідніше. Один раз зайшла після роботи в магазин, голодна і під гіпнозом: мінус 70 доларів на смакоти. Пожаліла що купила.

Навіть не уявляю, скільки кілограмів смаколиків/солодощів можна придбати за один раз на 45 євро (приблизно 70 CAD) у Німеччині. Наприклад, минулого тижня Toffifee по 0,99 за 125 гр упаковку, Milka pralinen 1.79 за 110 гр.
Якщо ж мова не про солодощі, тим більше круто.

Та легко!

Еміграція, заробітчанство

News from Canada
(або сама правдива історія Еміграції та Заробітчанства)


1. Ми купуємо тільки найнеобхідніше. Один раз зайшла після роботи в магазин, голодна і під гіпнозом: мінус 70 доларів на смакоти. Пожаліла що купила.

Навіть не уявляю, скільки кілограмів смаколиків/солодощів можна придбати за один раз на 45 євро (приблизно 70 CAD) у Німеччині. Наприклад, минулого тижня Toffifee по 0,99 за 125 гр упаковку, Milka pralinen 1.79 за 110 гр.
Якщо ж мова не про солодощі, тим більше круто.

Та легко!

Блинчики с икрой и форелью и пицца с элитными дор блю сырами?