Еміграція, заробітчанство

Бачив фільм з Бредом Піттом.
А що з нею?

Ну коли будете вважати, що знайшли місце без хворих на голову, то подумайте ще раз
Faceless, я живу в повністю здоровому суспільстві в Києві

Де це така резервація? Вам там не нудно серед таких всіх нормальних і здорових?

там, де тепло. де пиво тече як вино, де красиві тьолки вьються як мухи біля кльових мужиків. а від заходу до світанку грає heavy metall

я так понимаю это история с хеппиендом
те кто не дожил до хеппиенда - им рассказать уже нечего

Я не думаю, що історія з happy end.
За цей час два рази чоловік поривався купити квитки та тікати з Канади.
Обидва рази жінка відмовила - бо боялася залишитися в чужій країні одна з двома дітьми.
Тепер стала на ноги майже міцно і жалкує, що не відправила того телепня до мами та тата (пенсіонерів).
Сильно жалкує - реально перетворився на ледачій непотріб. Вже сини питають у тата, коли його відправлять додому…

Але позитив: ось ше декілька фраз, щоби зрозуміти:
«Тому повертатись додому і не хочеться. Ми тут на мою мінімалку і на половину мінімалки, що чоловік заробляє (таксує), живемо краще ніж жили вдома.
Єдине: відпочинок, послуги якісь, кудись сходити це дорого. З дітьми з дому вийшов у вихідний рахуй мінус 100 доларів.
Хочу старшого на курси програмування записати, надто він розумний, може почне гроші заробляти через пару років 😁 вся надія на нього…»

P.S. Моя думка: нехай живуть в Канаді - заради дітей. Де б вони ще знайшли чисту пристойну цікаву школу з безкоштовним навчанням?
Молодший син в школі вчить дві мови: англійську та французьку. Все це безкоштовно.
Попитайте приятелів чи учасників форуму, скільки вони платять за всіляких репетиторів та всілякі псевдо ліцеї по 5 000€ за рік.
Старшому 14, через три роки можливо вже буде вступати до університету. Ось вам і перспектива.
Ну а якщо ще й ожениться на канадській графині чи принцесі - та можна і не на принцесі - то взагалі «люкс».

я так понимаю это история с хеппиендом
те кто не дожил до хеппиенда - им рассказать уже нечего

Я не думаю, що історія з happy end.
За цей час два рази чоловік поривався купити квитки та тікати з Канади.
Обидва рази жінка відмовила - бо боялася залишитися в чужій країні одна з двома дітьми.
Тепер стала на ноги майже міцно і жалкує, що не відправила того телепня до мами та тата (пенсіонерів).
Сильно жалкує - реально перетворився на ледачій непотріб. Вже сини питають у тата, коли його відправлять додому…

Але позитив: ось ше декілька фраз, щоби зрозуміти:
«Тому повертатись додому і не хочеться. Ми тут на мою мінімалку і на половину мінімалки, що чоловік заробляє (таксує), живемо краще ніж жили вдома.
Єдине: відпочинок, послуги якісь, кудись сходити це дорого. З дітьми з дому вийшов у вихідний рахуй мінус 100 доларів.
Хочу старшого на курси програмування записати, надто він розумний, може почне гроші заробляти через пару років вся надія на нього…»

Це ж яка в них була тут дупа, що це краще , ніж жили вдома

Навіть не уявляю, скільки кілограмів смаколиків/солодощів можна придбати за один раз на 45 євро (приблизно 70 CAD) у Німеччині. Наприклад, минулого тижня Toffifee по 0,99 за 125 гр упаковку, Milka pralinen 1.79 за 110 гр.
Якщо ж мова не про солодощі, тим більше круто.

Та легко!

Блинчики с икрой и форелью и пицца с элитными дор блю сырами?

... 45 евро на 4 человек - это много? Упрощенно: по 100 гр недорогого хамона, по 100 гр какого-то французского сыра, по 1 манго и по 1 шоколадке Lindt на человека - вот и нет 45 евро. Это же не какие-то лухари-премиум продукты.

чоловік заробляє (таксує)

не понял.
он же работает.
50-60% мигрантов таксуют или дордєш

или она бумала что он там станет олигархом?
ну это проблема уже в бабе

Франція вимагає економного стилю життя

чоловік заробляє (таксує)

не понял.
он же работает.
50-60% мигрантов таксуют или дордєш

или она бумала что он там станет олигархом?
ну это проблема уже в бабе

Вероятно, она считает, что муж должен увеличить время таксовки на 3-4-5-6-7-8 часов...
Плюс к тому времени, которое он уже работает

Еміграція, заробітчанство

News from Canada
(або сама правдива історія Еміграції та Заробітчанства)

1. Ми купуємо тільки найнеобхідніше. Один раз зайшла після роботи в магазин, голодна і під гіпнозом: мінус 70 доларів на смакоти. Пожаліла що купила.

Та легко!

Блинчики с икрой и форелью и пицца с элитными дор блю сырами?

Звісно, купити щось подорожче завжди можна, просто мова йшла про родину яка "купує тільки найнеобхідніше".
Хоча смаки у кожної людини різні як і відчуття найнеобхіднішого.

Спитав, сказала з німецькою раніше не мала справ, АЛЕ свого часу вчила, знала, працювала з англійською. Сказала англійська більш заважає, ніж допомагає.
Постійно десь ходе на якісь місцеві заходи та події. У серпні збирається на В1. Саме цікаве шо взнавала чи може десь працювать. Чим завершилось- не знаю, але зараз не працює. Саме прикол, шо сказала хоче заміж, до цього замужем була років 50 назад. Сказала повертатись ніяк не хоче.

Інша знайома, 75 років, виїхала з окупації до дочки в US влітку 2022, у неї відкрита 10-річна віза, не по програмі для українців. На курси не ходить, в них немає курсів для мігрантів, тільки школи, містечко типу село, місцевих заходів немає, репетитора онлайн наймать не хоче, англійську знає поганенько. АЛЕ... взимку пішла працювать у якійсь супермаркет(забув який саме), сказала важко, яле їй подобається, з англійської взнала ще пару слів по роботі і все. Шось їй з американського побуту нічого не подобається, сказала дуже поганий клімат, дуже хоче додому в Україну, її будинок знищено.
Я сказав їй подавать по програмі компенсації втраченого житла, але вона не знає де й як, дочка шось теж не дуже в цьому плані допомагає.

1. Я когда-то тут на курсах познакомился с мужиком, он после немецкого учил Инглиш - дикий немецкий акцент получался, но это не помешало ему работать на инженерной позиции.
2. Вопрос - в США приехала по воссоединению или по турвизе?
насчет того, что все не нравится - это закономерно. Есть психологические периоды адаптации при эмиграции. Я не помню последовательности и сроков, но там есть и эйфория и депрессия. Считается, что психологическая адаптация занимает 1-2, реже 3 года. Знал несколько человек, которые не смогли психологически адаптироваться. Одни, очень пожилая пара, вернулись когда-то в Киев. Вторые, тоже пенсионного возраста, не вернулись, но все время жаловались.
Хотя, это скорее исключения из правил. Знаю очень много людей, приехавших в пенсионном и предпенсионном (не путать с моим "предпенсионным" ) возрастом, которые абсолютно нормально втянулись в новую жизнь.
Я больше скажу, мы были в США как туристы несколько раз до эмиграции. И в первый раз вообще не зашло. Но потом с каждым следующим разом понемногу привыкали. В первый раз, когда я был в США, знания Инглиша были НОЛЬ (абсолютный. Ни алфавита ни счета ни отдельных слов. Вообще ничего), и для туриста это нормально. Трудно выучить все языки мира. Но НЙ - город иммигрантов, и среди них вычислить туриста сложно. Естественно иммигрант с таким "уровнем" Инглища вызывал раздражение у окружающих. Ну и были ситуации неприятные. Когда ты ориентируещься уже в новой обстановке и можешь коммуницировать, то отношение совершенно другое - ты уже почти "свой". А когда втягиваешься - работа, жилье (пусть арендное), дети в школах и тд, то все вроде и норм. Человек ко всему привыкает. И к хорошему и к плохому. А потом уже старое забывается и трудно сказать где лучше, а где хуже. Остаются показатели уровня жизни, уровня обеспечения безопасности, медицины, образования и тд.

чоловік заробляє (таксує)

не понял.
он же работает.
50-60% мигрантов таксуют или дордєш

или она бумала что он там станет олигархом?
ну это проблема уже в бабе

За 2024 год мав 1 (один) місяць роботи.
Якщо це «проблема уже в бабе» - то я мовчу.