Коеф.паритету країн світу за 2015р. Новий "рекорд" України.
+Додати тему
Відповісти на тему
Макроекономіка України, розвиток регіонів і макроекономічні показники: індекс цін, платіжний баланс, експорт, імпорт, рівень промислового виробництва, ВВП, торговельний баланс і рівень безробіття. Політика, що межує з темою бізнесу та фінансів. Політика яка пов`язана з грошима - аспекти політики у грошовому контексті. Політекономія. Корупція. Хабарі.
У 2014 ми були значно "нижче" Фінансовий форум: яким буде курс долара? А зараз! От бачте! Саме в Україні найкраще жити власникам валютних заощаджень. Хоч нас і "обігнали" Півд.Судан, М'янма й Індія. Втім, трохи нечесно, бо рік тому 1, і 2 не було в переліку. Але ми маємо помірніший клімат, неагресивну Природу. $ ціни все ще малі. А "луганда" не змогла запаскудити країну, тому можна вважати, що у нас і безпечніше аніж у "лідерів" (пірати, генерали vs генеральська дочка, касти...) Щоправда, працювати в Україні зовсім невигідно, бо не лише ціни занижені в 3.75 рази, а й зарплати. Причому зарплати, мабуть, зі ще більшим коеф., бо олігархія, йойкаючи "кріза, кріза" (в коротких перервах між розгрібанням мішків грошей, отриманих, напр., на "трансфертному ціноутворенні") не поспішає підвищувати оплату праці... Але люди самі винні: нічого бігти наввипередки на роботу й розбещувати рабовласників дешевизною своєї "раб.сили". Тому...
Про коеф.паритету:
4 грудня, 2014 ▪ Олександр Крамар ▪ Рушійна сила європейських перетворень У надрах українського суспільства сформувався цілком достатній прошарок для підтримки подальших ринкових та демократичних перетворень ... У пошуках середнього класу У розвинених країнах середній клас визначається не так за номінальним доходом, як за відношенням до доходів решти громадян. Наприклад, у США прожитковий мінімум (межа бідності) для сім’ї з чотирьох осіб у 2012-му становила $23,5 тис. на рік. Після перевищення цієї планки удвічі домогосподарство втрачає право на отримання будь-якої державної допомоги, і саме з цієї межі зазвичай починається середній клас. За даними Бюро перепису населення США, домогосподарств, які мають два – чотири прожиткових мінімуми на члена сім’ї, 30,5%. До так званого верхнього середнього класу, який має 4–7,5 прожиткового мінімуму належать ще 25,1% американців. В Україні рівень середньодушових доходів на члена сім’ї понад три прожиткових мінімуми у 2013 році мали 7,1% мешканців, два-три – 21,4%. Водночас розподіл населення на соціальні групи за рівнем середньомісячного доходу в наших реаліях наштовхується на серйозні проблеми. Насамперед ідеться про різну купівельну спроможність того самого рівня доходу на члена сім’ї. Наприклад, при 2 тис. грн середньодушового доходу на місяць сім’я з трьома дітьми в селі, що має 10 тис. грн доходу, може вважатися заможною (часто це п’ять – сім еквівалентів середньої заробітної плати у відповідній місцевості), тоді як родина з однією дитиною та 6 тис. грн середньомісячного доходу (що ледве перевищує одну офіційну середню заробітну плату в Києві) належатиме до малозаможних. Стратифікація суспільства за рівнем доходів наражається також на нерівномірність співвідношення легальних і тіньових доходів різних категорій громадян та їх різноманітністю (адже неврахованим статистикою доходом є не лише конверти, а й надходження від особистого підсобного господарства в селі чи неосновної зайнятості членів домогосподарства). На Заході ці фактори значно менш значущі. ВВП на особу за паритетом купівельної спроможності в Україні у 2013 році був у 2,25 раза вищим, аніж за номіналом. У Сполучених Штатах вони ідентичні, отже, отримуємо коефіцієнт 2,25, на який потрібно помножити середньодушові доходи в Україні, щоб отримати їх еквівалент для США. У 2012-му до середнього класу в Америці зараховували ті домогосподарства, які мають середньорічний дохід на члена сім’ї $11,8 тис. і більше. В Україні при перерахунку за коефіцієнтом 2,25 згадані вище 28,5% громадян мали дохід $7,7 тис. і більше. Це дещо менше, ніж у середнього класу США, але, по-перше, наш середній клас справді бідніший від американського, а по-друге, на відміну від того має значні приховані доходи. Схожа ситуація виходить, якщо порівняти й з Німеччиною, де до середнього класу відносять домогосподарства з рівнем доходу на члена сім’ї €7,2–15,3 тис. на рік. Коли врахувати різницю ВВП на особу за номіналом та ПКС в Україні й Німеччині, яка дає коефіцієнт 2,35, то згадані 28% наших співгромадян мають дохід, що еквівалентний €6 тис. і більше, що зіставно із середнім класом у ФРН. Інша річ, що там його представників 58%. Слід визнати, що часто ми схильні завищувати рівень заробітку, необхідний для зарахування до середнього класу за рівнем доходів (не плутати зі «старим середнім класом» як представником дрібної буржуазії). Насправді йдеться про людей, яким є що втрачати в разі серйозних соціально-політичних потрясінь окрім, висловлюючись марксистською термінологією, «своїх кайданів». Тож їм не все одно, що станеться з країною завтра бодай із погляду загроз для їхнього майнового статусу. Попри стереотипне уявлення щоб бути середнім класом, аж ніяк не обов’язково відпочивати за кордоном чи мати своє приватне авто (звісно, якщо ви не мешкаєте в населеному пункті з погано розвиненим або й відсутнім громадським транспортом). Водночас важливо мати власну оселю чи впевненість у здатності без проблем винаймати якісне житло за будь-яких не форс-мажорних обставин. Відтак належність до середнього класу передусім передбачає наявність або постійної достатньо оплачуваної та запитаної на ринку професії, або рентабельного малого бізнесу, або значних рентних доходів від нерухомості, депозиту чи цінних паперів. Врешті, українці часто перебувають у полоні ілюзій щодо рівня заможності людей на Заході, тим часом, наприклад, у тих самих Сполучених Штатах багато навіть представників середнього класу відчували значні фінансові труднощі. Так, за даними компанії Statista, цього року 54% респондентів змушені були відмовитися від придбання товарів довгострокового використання (телевізорів або електроніки), щоб мати можливість піти у відпустку, 47% – різко зменшити або й зовсім відмовитися від відвідання кінотеатрів, а 43% – від нового одягу та інших промтоварів. Доповідь Feeding America засвідчила, що 66% домогосподарств цього року мусили обирати між тим, витратити гроші на їжу чи на медичне обслуговування, зокрема 31% робили такий непростий вибір щомісяця. За результатами дослідження компанії Gallup Poll, 59% американців передпенсійного віку сумніваються, що їм вистачить пенсійних накопичень. ... http://m.tyzhden.ua/Economics/124567
В 2000р. – ми майже дістались до 6! Нижче 3 – було з 2007р. до 2014р. ( 2008 =2.16 (перший мін.) І згадайте, чим то скінчилось для курсу гривні... У 2013р. ми досягли коефіціента = 2.14 (абс.мін.) Курс від такого аж "зафанатів"...
На тлі такої цікавої історії – 3.78 у 2016р. – вже й не здається аж таким страшним. Навпаки – стрімке зростання $ еквіваленту зарплат і цін у 2017 – трохи насторожує...
Мабуть, українці не заслуговують на цивілізований коеф.паритету (=1), поки не навчаться свідомо й наполегливо підтримувати вітчизняного виробника...