Еміграція, заробітчанство

Но у меня ситуация такая - брать или не брать мортгидж? Пока удерживаюсь от этого. Есть несколько разнонаправленных факторов. В том числе покупать или не покупать. Во первых, нет полной ясности что и когда имеет смысл покупать в принципе, пока мониторю свой зипкод и иногда интересующие локации. Второе - если покупать, то брать мортгидж или нет.

По опыту моих родственников, моего бывшего шефа, его сына и детей приятеля - брать мортгидж и не думать.
Еще в 2003 году разговаривая со своим бывшим шефом - West Hartford (CT), считали на калькуляторе во сколько обойдется его сыну кондоминимум через 20 лет.
Я подсчитал, что к концу 2023 года выйдет ровно в 2 (ДВА) раза дороже. И типа не выгодно, а то и глупо.
А он мне тогда сказал удивительную фразу: "Ну как сказать, я вот записываю всё последние 3 года - так прикинул, что и инфляция была уже процентов в 20..."
Я не поверил: как так доллар, США и вдруг инфляция? 20???
А оно вонА оно как...

P.S. Заправляя в октябре 2022 года в Santa Clara (СА) бензин по 6,5$ за галлон, вспоминал, что еще год/два назад заправлял то-ли по по 3,2, то-ли по 3,6 за галлон...

Чисто с математической точки зрения мортгидж выглядит выгодным, но надо взвешивать все обстоятельства. Мир сейчас меняется.
Грядут потрясения.
Тут надо выбирать - или мортгидж или мобильность в принятии решений. В том числе с местом жительства.

Когда человек берет ипотеку - у него все хорошо. Он молод, здоров, у него хорошая работа и банк в него верит. Но...30 лет...все может произойти за это время.

Я не буду рассказывать все подробности, но в январе 2021 взял в ипотеку жилой добротный дом после реконструкции один человек возраста 66 - во Франции. Пенсионер.
Цена вопроса была 150 000 евро.
- Отлично, Григорий!
- Годится, Константин!
18 мая он вылетает из Тулузы через Лондон в США. Погостить.
Ни банк, ни он ни про что не волнуются. Волнуется только о длительном перелете из Лондона - так как в основном ездит за рулем своего авто - однажды совершил подвиг и сам за рулем проехал 3 500 км в одну сторону из Тулузы в Днепр, потом обратно. В прошлом месяце продал за 100 (сто) евро тот легендарный двухдверный Рено... Больше не давали, да и стоял он последние 2-3 года в гараже без движения, не мешая ездить владельцу на новом авто, купленном в кредит...
Приглашал меня в гости - я уже 2 раза откладывал из-за ковида - но вот собираюсь в этом году все же проведать и посидеть с ним у его камина на первом этаже с бокалом Domaine le Roc le Classique Fronton AOC 2015...
Ну вот реально он как-то не переживает за ипотеку. Пенсия 3 500 евро.
Года 3 назад он делал операцию на сердце - в Тулузе.
Банк верит в него...

Банк верит не в него, а в секьюритизацию мортгиджа этим самым домом.
Банк свое получит в любом случае. Даже если дом сгорит.

віднесіть мене до миру Facelessа, який не існує, й не витрачайте на мене час.

я ніде не писав, що в України шоколадно жити. але коли я починаю озвучувати реальні зп, які існували й існують в Україні, то починається істерика. 14-15 т грн для офісного робітника вже мало, хоче 18-20 т грн. для більш продвинутих - вже й 25-30 т грн малувато.

здається, ви себе більше переконуєте, що як гарно, що ви поїхали - на здоров'я. за кордоном теж не так легко, але про негаразди ви мовчите - то таке
головне питання - коли ви досягнете зп, що можна брати іпотеку й на скільки років?

ось кейс - на старті по спеціальності (пов'язано з кредитуванням) - мін - 28 т євро. оренда кімнати, навіть не квартири - 1 т євро на місяць. для однієї людини - не питання. для сім'ї - якось так не дуже. й це ще гарно, бо є перспектива, - але більше йде в Макдональдс на погодинку

По выделенному.
1. То есть, Вы считаете, что это зп, которой можно быть довольным?
2. Вы очень заблуждаетесь в оценке оплаты труда в неУкраине.
3. Если не секрет, это ХДЕ такое?

1. я просто інформую, які є зп. де ви побачили мою оцінку - це мало чи багато? це те, що є.
2. а тут ви поясніть, що мали на увазі, будь-ласка. я вважаю, що співвідношення зп - нерухомість в більшості країн приблизно однакове. тільки в розвинених країнах є іпотека, а в Україні - немає.
3. це Ірландія. що вас здивувало? низька зп? так все, як ви кажете - починає з початку, тільки за своїм профілем. junior, бо погана мова. й до речі, вийти на головні позиції важко, бо це спілкування з клієнтами.

Какая дискуссия разгорелась...
По сути, точка зрения определяется точкой сидения.
К примеру: "Я уважаемый офисный работник, привык получать в 5-10 раз больше кассира супермаркета, и считаю это нормальным.
Потому что нужно было работать над собой." Или: "я финансист, получаю в 10 раз больше медсестры, и весь мой круг знакомых такой же. А все потому что в больницу идут работать сплошные бездельники или чтобы нагло выпрашивать мои честно заработанные деньги."
Конечно, такой специалист не может себе представить, что он ухаживает за пожилыми людьми, работает в магазине или крутит баранку. Ну и что, что за это ему заплатят как за работу на приличной позиции в украинском офисе.
А раз он себе такого не представляет, значит это невозможно для масс народа в принципе.
Ему сложно представить, что бармен из Мариуполя доволен за рубежом работой официанта. Что строитель доволен тем, что в морозы его отправляют домой с сохранением 60% зарплаты.
Довольны работой электрики, сантехники, продавцы, грузчики, да вообще почти все, кто не гнушался дома работать руками.
Но форум то финансовый. Здесь почти нет представителей рабочих профессий.
Поэтому и начинается это самое - "да кто пойдет на такое, это же..."
А вот прикиньте, идут. Снимают себе квартиры, обставляются, отмечая между собой, что на родине на то же самое им лет пять пришлось работать. Да, с языком пока проблемы. Но когда они видят, как скромно одетая пожилая пара лет 70 в райцентре затаривает полную тележку в супермаркете и на парковке загружает это в свежий паркетник, они начинают крепко так задумываться.
Медсестра здесь вдруг узнает, что на самом деле она крепкий средний класс по местным меркам. Юристы из Украины впадают в уныние, а дельные инженеры наоборот начинают строить планы, искать контакты, и что самое интересное быстро находят.
Да, всем понятно, что первые годы будет сложно, но настрой уже сейчас у наших здесь совсем иной, чем год назад.

щось зібрали все до купи й перемішали.

по-перше, що за показова зневага до людей, які працюють в офісі? чи це заздрість? таке явище є починаючи з села - сидять собі у конторі, а ми тут з вилами у багнюці в корівнику і порівняння якісь дебільні. фінансисти й медсестри - трохи різні професії.

я теж неодноразово казав, що людям, які працюють руками, легше влаштуватися за кордоном. в тому числі тому, що місцеві більше по офісам

скромно одягнена пара під 70, що вантажить паркетник може виявитися й мільйонерами в Європі - теж ні про що.

а інженери - це навпаки, це як раз офіс. але що видає, що це штамп - бо інженери з досвідом у нас були як раз в 90х роках, зараз їх просто немає, на жаль. точніше дуже мало

велике прохання - не перекручуйте й не додумайте, чого я не казав.

Взагалі не розумію як можна бути в захваті від Польщі, яка по мінімальній зарплаті трохи більше 600 євро, відноситься до найбідніших країн в ЄС. Практично як і більшість іншіх країн соцлагерю.

Контраст із розвинутими країнами Європи дуже високий, особливо в соціальному забезпеченні та й в цілому - в рівні життя та комфорту. Особливо східна частина Польщі недалеко втікла від Західної України. Знайома зі Львова прожила в Перемишлі місяць, як війна почалася. То сказала, що в те "забите село", більше ні ногою.

"Все-то вы знаете ВанВаныч, везде то вы были" (из анекдота про застрявших в лифте босса и секретаршу).

Вы попали на разные конъюнктуры. Когда вы жили, разрыв между Польшей и Украиной был меньше. У вас личностный рост пришёлся на Киев (лучшее жильё и максимальная зп), у Бигора - на Польшу.

У Бигора скоріше за все в Кракові СТАБІЛЬНА робота на якійсь фабриці, в кращому випадку за 1000 євро на місяць, по 12 год в день, а в Києві і про таке не снилося.

серед нерепрезентативних кейсів знайомих:
- поїхав/ла, в Польщі знайшов/ла роботу не на шамана (в УА був шаман, в PL не шаман), в PL добре, навіть краще чим в УА, вертатися ні-ні,
- поїхав/ла в Польщу, знайшов/ла роботу, за кілька років закрили фінансові питання в УА (зробили ремонт в хаті, купили машину), вернулися в УА,
- їздять щороку в Польщу, роблять роботу, вертаються в УА на канікули, закривають фінансові питання: роблять ремонти, вчать дітей і т.п., центр життєвих інтересів УА,
- поїхав/ла в Польщу, PL не зайшла, вернулися в УА, тут ліпше,
- поїхав/ла в Польщу, працює віддалено, бо тут "опасно",
- їздить в Польщу, бо там діти і внуки, яким вертатися "опасно", а тут батьки.

Може ще які випадки пригадаю.
В rjkz тема батьків ні разу не згадуються, тільки фінансово-іпотечні аспекти Америки.

ЧТо вас интересует о родителях.
например кейс такой.
Семья из 4 человек.
Папа из Харькова, мама из Киева, сын родился в США, мама папы живет с ними.
Папа работает в МТА, мама в госпитале, сын в школу ходит, за пожилой мамой папы в рабочие дни и часы ухаживает ННА. Готовит, ходит за покупками, убирает, носит в ландри одежду, выводила гулять пока бабушка совсем не слегла, дает лекарства, меряет давление.
У бабушки медикейд, ссай и она получает фудстемпы, так как в США она не работала.
Пока не слегла, несколько раз в неделю за ней приезжала машина, отвозила в "детский садик" adult day care. Все необходимые прибамбасы для пожилого человека ей присылает страховая - специальная кровать, вилчер, вокер и тд.

Взагалі не розумію як можна бути в захваті від Польщі, яка по мінімальній зарплаті трохи більше 600 євро, відноситься до найбідніших країн в ЄС. Практично як і більшість іншіх країн соцлагерю.

Контраст із розвинутими країнами Європи дуже високий, особливо в соціальному забезпеченні та й в цілому - в рівні життя та комфорту. Особливо східна частина Польщі недалеко втікла від Західної України. Знайома зі Львова прожила в Перемишлі місяць, як війна почалася. То сказала, що в те "забите село", більше ні ногою.

"Все-то вы знаете ВанВаныч, везде то вы были" (из анекдота про застрявших в лифте босса и секретаршу).

Якби у Польщі все було пречудово, то чому б звідти верталися наші заробітчани та біженці? З тих, що виїхали за час війни, знайшли роботу лише біля 25%, знов таки, багато повернулися. Ніхто з моїх знайомих ще не нахвалював Польщу. Кажуть про важку працю та невисокі зарплати як для ЄС.
До речі, мені не дуже зрозуміла ваша ейфорія від США Знайомі, які там працювали/працюють, всі в один голос кажуть, що США підходить для заробітчанства, але не для того, щоб там жити. Тобто витрачати зароблене доцільно в Україні.

Пан fler - Вас знайомі обманули. Про США.
В цій фразі все навпаки: переставте місцями слова "заробітчанства" та "жити" - та буде правда:
"США підходить для заробітчанства, але не для того, щоб там жити".

Важко уявити собі застосування слова "заробітчанство" поруч із словом "США".
Без візи F1 (з певними обмеженнями на право працювати), H1-В (ага - спробуй отримати) - хіба що, проникнувши через паркан з Мексикою (і той зараз перекрито), - бути нелегалом, ховатися вночі в підвалі, а вдень мити авто, якщо встигнути поперед мексиканців.
Ті на 1 авто нападають відразу шістьма мийщиками.

Взагалі не розумію як можна бути в захваті від Польщі, яка по мінімальній зарплаті трохи більше 600 євро, відноситься до найбідніших країн в ЄС. Практично як і більшість іншіх країн соцлагерю.

Контраст із розвинутими країнами Європи дуже високий, особливо в соціальному забезпеченні та й в цілому - в рівні життя та комфорту. Особливо східна частина Польщі недалеко втікла від Західної України. Знайома зі Львова прожила в Перемишлі місяць, як війна почалася. То сказала, що в те "забите село", більше ні ногою.

"Все-то вы знаете ВанВаныч, везде то вы были" (из анекдота про застрявших в лифте босса и секретаршу).

Якби у Польщі все було пречудово, то чому б звідти верталися наші заробітчани та біженці? З тих, що виїхали за час війни, знайшли роботу лише біля 25%, знов таки, багато повернулися. Ніхто з моїх знайомих ще не нахвалював Польщу. Кажуть про важку працю та невисокі зарплати як для ЄС.
До речі, мені не дуже зрозуміла ваша ейфорія від США Знайомі, які там працювали/працюють, всі в один голос кажуть, що США підходить для заробітчанства, але не для того, щоб там жити. Тобто витрачати зароблене доцільно в Україні.

США - чудова страна для життя та заробляння грошей, якщо є міцне здоров'я. Цей насправді єдиний обмежувач.

Когда человек берет ипотеку - у него все хорошо. Он молод, здоров, у него хорошая работа и банк в него верит. Но...30 лет...все может произойти за это время.

Я не буду рассказывать все подробности, но в январе 2021 взял в ипотеку жилой добротный дом после реконструкции один человек возраста 66 - во Франции. Пенсионер.
Цена вопроса была 150 000 евро.
- Отлично, Григорий!
- Годится, Константин!
18 мая он вылетает из Тулузы через Лондон в США. Погостить.
Ни банк, ни он ни про что не волнуются. Волнуется только о длительном перелете из Лондона - так как в основном ездит за рулем своего авто - однажды совершил подвиг и сам за рулем проехал 3 500 км в одну сторону из Тулузы в Днепр, потом обратно. В прошлом месяце продал за 100 (сто) евро тот легендарный двухдверный Рено... Больше не давали, да и стоял он последние 2-3 года в гараже без движения, не мешая ездить владельцу на новом авто, купленном в кредит...
Приглашал меня в гости - я уже 2 раза откладывал из-за ковида - но вот собираюсь в этом году все же проведать и посидеть с ним у его камина на первом этаже с бокалом Domaine le Roc le Classique Fronton AOC 2015...
Ну вот реально он как-то не переживает за ипотеку. Пенсия 3 500 евро.
Года 3 назад он делал операцию на сердце - в Тулузе.
Банк верит в него...

Гарна історія. Але лише французська. Саме неадекватні пенсії - зараз та проблема, з якою намагається боротися Макрон. І повністю зрозуміло, чому це не подобається французським пенсіонерам )