Еміграція, заробітчанство

Порівняння рівня життя спирається на цифри. Та й тема пішла з того що начебто в Україні не можна заробляти навіть на рівні просто заробітчанина, а це геть неправда

Вже кілька разів пропонував порівняти рівень життя людей однакових професій. Наприклад, водія київського автобуса та водія автобуса у Парижі. Чи бухгалтера у Вінниці та бухгалтера у Філаделфії. Працівника складу у Броварах із працівником складу у передмісті Варшави. Ось і все.
Які продукти купують, яке житло, який автомобіль можуть собі дозволити, як часто та куди можуть поїхати у відпустку. І т.д.

Це працює до якогось рівня. Далі в наших просто не має шансів потрапити на аналогічну роботу або посади за кордоном. Тому починаємо з покоївок, закінчуємо водіями фур, ну добре, молодшим інженерним персоналом. Далі просунутись зможуть не тільки лише усі. Коли ми розмовляємо про еміграцію в зрілому віці - позиції вищі за молодший персонал взагалі немає сенсу порівнювати.

Це працює до якогось рівня. Далі в наших просто не має шансів потрапити на аналогічну роботу або посади за кордоном. Тому починаємо з покоївок, закінчуємо водіями фур, ну добре, молодшим інженерним персоналом. Далі просунутись зможуть не тільки лише усі. Коли ми розмовляємо про еміграцію в зрілому віці - позиції вищі за молодший персонал взагалі немає сенсу порівнювати.

Дійсно, якщо подивитися на усяких CEO/CFO у великих компаніях, із річною зарплатою з 6 нулями, то більшість з них починала з самого початку і пройшла усю кар'єрну драбину за 20-30 років. Але давайте відверто - 99.9% людей до цього рівня ніде не дійдуть. Ні на батьківщині, ні в еміграції. Спеціалісти, супервайзери, керівники середньої ланки максимум. Нічого нереального тут немає. Так само як і на батьківщині не усі дорастуть навіть до супервайзера. Інакше ми б не бачили касирів чи прибиральниць віком за 50.
А шансів немає тільки у того, хто замість вивчення мов та розсилки резюме повторює мантру "моя освіта та досвід там нікому не потрібні, мігрантів крім макдональдса ніде не беруть".

Це працює до якогось рівня. Далі в наших просто не має шансів потрапити на аналогічну роботу або посади за кордоном. Тому починаємо з покоївок, закінчуємо водіями фур, ну добре, молодшим інженерним персоналом. Далі просунутись зможуть не тільки лише усі. Коли ми розмовляємо про еміграцію в зрілому віці - позиції вищі за молодший персонал взагалі немає сенсу порівнювати.

Дійсно, якщо подивитися на усяких CEO/CFO у великих компаніях, із річною зарплатою з 6 нулями, то більшість з них починала з самого початку і пройшла усю кар'єрну драбину за 20-30 років. Але давайте відверто - 99.9% людей до цього рівня ніде не дійдуть. Ні на батьківщині, ні в еміграції. Спеціалісти, супервайзери, керівники середньої ланки максимум. Нічого нереального тут немає. Так само як і на батьківщині не усі дорастуть навіть до супервайзера. Інакше ми б не бачили касирів чи прибиральниць віком за 50.

Но так же как и Вас не тянет в Германию или Нидерланды (они гораздо комфортнее Кракова), так и кого-то может не тянуть в Польшу
Все кто хочет остаться, но живёт на социале, в предоставленном жильё, а смотрят на пенсионеров с полной тачанкой на новом паркетнике 99,9999% ждёт разочарование

Но так же как и Вас не тянет в Германию или Нидерланды (они гораздо комфортнее Кракова), так и кого-то может не тянуть в Польшу
Все кто хочет остаться, но живёт на социале, в предоставленном жильё, а смотрят на пенсионеров с полной тачанкой на новом паркетнике 99,9999% ждёт разочарование

Мне в Польше нравится, уровень жизни от переезда в Германию или Нидерланды сильно не изменится - разница по зарплате в 1.5-2 раза почти вся съестся ценами. Но я ж не говорю, что нужно ехать только в Польшу! Каждый выбирает то, что ему ближе. Кто климат, кто деньги, кто социализм, кто лёгкий в изучении язык, а кто-то, может, всю жизнь мечтал жить в Италии.

як на мене, якщо людина добрий спеціаліст в своїй справі 800-1000 дол вона отримає (цифри довоєнні). це якщо не йдеш в керівники.

Це правда, можна отримувати і 2000 дол. (і не це ІТ), однак працювати будеш 50 годин на тиждень, інколи на вихідних. А можна працювати 20 годин в тиждень на фрілансі на ті ж самі 2000 дол. на американця, але тебе не дьоргають на вихідних, та не ставлять дедлайни на вчора, прикрашаючи це все великою місією компанії.
У Європі така людина отримає свої 3-4 тис. євро на початку у Німеччині та сусідніх країнах, а у Лондоні стартуватиме з 4 тис. фунтів.

Но так же как и Вас не тянет в Германию или Нидерланды (они гораздо комфортнее Кракова), так и кого-то может не тянуть в Польшу
Все кто хочет остаться, но живёт на социале, в предоставленном жильё, а смотрят на пенсионеров с полной тачанкой на новом паркетнике 99,9999% ждёт разочарование

Мне в Польше нравится, уровень жизни от переезда в Германию или Нидерланды сильно не изменится - разница по зарплате в 1.5-2 раза почти вся съестся ценами. Но я ж не говорю, что нужно ехать только в Польшу! Каждый выбирает то, что ему ближе. Кто климат, кто деньги, кто социализм, кто лёгкий в изучении язык, а кто-то, может, всю жизнь мечтал жить в Италии.

А кому-то и ехать не нужно ))) Причём аргументы один в один будут )))

Я ж не розмовляю кацапською, а українською тільки вдома. Соц виплат не отримую, навіть роботу у місцевих не віднімаю. До мене тут з повагою ставляться. Норм. Поляків та чехів - більш ніж розумію. Сам такий.

Это хорошо, по прибытию в Украину уверенна, что так же будет общество уважать и слушать дельные советы

Соберет Максим когда-то внуков вокруг своего кресла-кончалки, прикроет пледом острые коленки и под потрескивание поленьев в камине будет рассказывать про рашко-украинскую войну.
-Забросили нас, значить в тыл врага, на парашютах. Не все долетели, кто на погранконтроле спалился, кого ветром в сторону Польши отнесло. Приземлился я, парашютные стропы ножом срезал и, оборачиваюсь, а со стороны Венского леса русские на Мерседесах наступают. Ну, я не растерялся, достал ноутбук, на форуме отписался, что, значит, до места добрался, жду дальнейших указаний.
А рашисты почти вплотную подошли. Я в них пару постов закинул, они испугались, пока то да это, я под шумок 2 круасана с кофе навернул (кофей-то я не пью, но с круасанами - пуркуа-бы и не па?) и в офис. Приказ выполнять - на форум донесения строчить. В опчем так и партизанил до конца войны. Ну потом война закончилась, Украину восстановили , и к 2029 возобновили авиасообщнние Вена-Борисполь. И я первым-же самолетом вернулся с задания."

До речі, мені не дуже зрозуміла ваша ейфорія від США Знайомі, які там працювали/працюють, всі в один голос кажуть, що США підходить для заробітчанства, але не для того, щоб там жити. Тобто витрачати зароблене доцільно в Україні.

Про США не эйфория, эйфория проходит в течении пары месяцев после приезда.
Я пишу то, что есть. Негатив тоже есть, но он не критичен.
Очевидно, Вашим знакомым что-то не так в том месте где они сейча, но это не значит, что нет такого места в США, где им бы пришлось по дуще. Они просто не искали.

Майже всі вони зараз у Києві У мене багато "кейсів" знайомих, які емігрували в США, але з них лише один(!) кейс, коли там залишилися - це подруга, що поїхала з батьками та братом у 1990 році.
Трохи напишу про інших знайомих.
1) Мої одногрупники, які закінчили бакалаврат в Мико, одружилися та вступили на магістерську програму в Мічіганський державний університет. Після закінчення навчання в США їм запропонували роботу в Чікаго у коледжі. Вони не захотіли, самостійно теж нічого не знайшли по душі, тому поїхали до Києва, де їх дипломи визнала лише Могилянка. Там вони попрацювали кілька років та емігрували до Англії, де живуть по цей час із дітьми.
2) Мій колега по роботі виїхав до США у 90-х, навчався на якійсь програмі, потім залишився працювати ще на майже 10 років. Потім повернувся до Києва, продовжив працювати в США дистанційно та водночас пішов викладати в університеті. Купив квартиру та землю під Києвом, побудував там маєток, засадив сад, огород, викопав озеро, зарибив його - тобто зробив такий собі хуторок. Зараз йому 60+ років, одружений, троє дітей. Каже, що за ті самі гроші в США він би не зміг влаштувати своє життя на такому ж рівні.
3) Знайомі, які ведуть бізнес в Україні та трохи в США. Дружини з дітьми живуть в США, але бАтьки до них чомусь не поспішають. Кажуть, що там працювати важче, жити дорожче...
4) Нарешті, нагадаю про одного відомого форумчанина, який багато років жив у США, але перед війною повернувся в Україну, щоб жити тут. Це Libo. Він багато писав на форумі про життя в США та викладав подробиці "шо-по-чем". До речі, він зазначав, що серед його знайомих, були й невдахи, які не змогли пристойно влаштувати своє життя в США, а повернутися в Україну їм було соромно, тому вони розповідали своїм родичам та друзям, що в них все чудово, хоча по факту ледве зводили кінці з кінцями.

Почитал Вас и никак не пойму - что со мной не так?
То что писал Либо - все проглатывали кроме меня. Много понтов, а по сути, одно финансовое решение, основанное на том как намахать американскую систему.
Решение оригинальное, надо признать, но не вяжется с понтами и по сути исключает смысл жизни в США.

Но я ж не говорю, что нужно ехать только в Польшу! Каждый выбирает то, что ему ближе. Кто климат, кто деньги, кто социализм, кто лёгкий в изучении язык, а кто-то, может, всю жизнь мечтал жить в Италии.

+ Так и есть. Всё очень сугубо индивидуально. Также за многие годы проживания за границей, сделал вывод, что постоянные "нахваливания" новой страны проживания, бесконечные сравнения с прошлой жизнью и прочии инсинуации на тему переезда, как правило у САМЫХ НЕУСТРОЕННЫХ и недовольных своим насущным положением эмигрантов.

Да и вообще, зарабатывать следует не с целью потратить где-либо, а чтобы преумножить.

Можно подробнее расшифровать мысль? А то перед глазами сразу возникает Скупой Рыцарь над сундуками, надеюсь, что это не так.

The rich don't work for money. They make their money work for them. (c) Robert Kiyosaki