Напад росії і білорусі на Україну

Думаю, там свої розборки між башнями. Нам то до того що?

чем больше разборок между башнями, тем меньше мяса приедет к нам на мангал.

[2]

Скажем прямо - Красная армия, вермахт, УПА.
Но я задал вопрос конкретно sashaqbl. Такое "разнообразие" в одной семье, думаю, всё же редчайший случай.

Відповідаю. Один прадід був мобілізований в угорську армію, потрапив у полон, потім хз скільки років таборів, повернувся при Хрущові, наскільки я знаю, інший в радянську(красной арміі на той момент вже не існувало). Третій в був УПА, загинув.
Щодо рідкісного випадку - на західній Україні на жаль, дуже часто односельці опинялися по різні сторони фронту, тому з вже в моєму поколінні таких випадків можна знайти достатньо.

По різні сторони, то розумію. Але по три різні сторони, то вже рідкість.
Дякую за відповідь.

vitaliian
Да, причины для скорби есть.
Но и для радости тоже.
Не верите "радянській пропаганді", посмотрите американскую или английскую хронику от 08.05. Какая радость была от победы и окончания войны.

война 1939-1945 моя любимая тема, я много пересмотрел материалов по Дискавери хистори и в интернете.

Да люди ликовали, потом ещё десятки лет той победой жили. Было большое примирение бывших солдат вермахта и солдат сша. Об этом документальное кино есть, как они вместе, без капли ненависти вспоминают войну Что невозможно представить в рф (чтобы на параде в москве с уважением прошли ветераны вермахта - верный признак расчеловечивания врага и политизации истории)

Это история - часть их жизни (ветеранов). Людей можно понять. Для нас это не часть нашей жизни. Вы не теряли на той войне сына (Слава Богу) и не находили невесту. Нам остались сухие факты, сколько погибших, раненных, пленных, репрессированных. И ни одного повода для праздника. Ветеранов уже не осталось. Праздновать некому.

Я математик по принципу мислення.

You made my day

Сідай «двійка». Спробуй з перфектом.

[4]

[quote="sashaqbl"][/quote]

Как служба ?

Мій прогноз не змінний: в цьому році відіб'ємо Запорізьку і Херсонську області. Крим довго доведеться тримати в осадою

Моє бачення: це не прогноз, а найкращий варіант серед реально можливих.

- вихід на лінію-24 (не забуваємо про окуповану частину Харківської області)
- за винятком донбасу, де встановлюється корейський варіант вздовж нинішньої лінії фронту, з міжнародними спостерігачами. Що далі - "час покаже".
- зняття морської блокади та забезпечення вільного проходу цивільних суден через Керченську протоку.
- допомога дружніх країн у відновленні України. Про "російські репарації" навіть смішно говорити; як там викрутиться Захід щодо заморожених активів - його справа, але юридично це глухий кут.

При цьому:

- Україна формально "забуває" про НАТО, але без жодних обмежень щодо постачання зброї від дружніх країн та інших форм співробітництва.
- вирішення проблем Криму відкладається на невизначений (чи умовно визначений) термін. Також вирішується питання про (платне) водопостачання Криму. Ані пуйло, ані його "преємники" не віддадуть Крим з військовою базою (найкращий, але дуже малореальний - "варіант Гуантанамо").

"Гарантії" ? В даному випадку єдині дієві гарантії - це домовленість типу Англія+Франція - Польща(1938). Все інше - глибока стурбованість та заклики проти ескалації.

Тобто, для нас найкращий варіант - Польща зразка 1939 року з відомими наслідками ?
Спасибо, не надо !

Да люди ликовали, потом ещё десятки лет той победой жили. Было большое примирение бывших солдат вермахта и солдат сша. Об этом документальное кино есть, как они вместе, без капли ненависти вспоминают войну Что невозможно представить в рф (чтобы на параде в москве с уважением прошли ветераны вермахта - верный признак расчеловечивания врага и политизации истории)

А парад 09.05. в мацкве в 2010?

Vadim_ , Британці - це не вермахт.

...
про вероятность войны США и Китая интересно услышать мнение shaman (он хоть что то читает кроме форума).

дякую за довіру

але насправді для всіх нас Китай - це велика чорна скриня, хоча з початку 2000х дуже багато змін в світі пов'язано з індустріалізацією Китаю, яку почалась ще за Ден Сяопіна. але знавців Китаю у нас напевне й немає.

моя особиста думка така. за останні 20 років Китай значно розвинувся. але й накопичив дуже багато протиріч. взагалі капіталізм, як хтось влучно сказав - це періодичні кризи.
основні проблеми:
- величезний розмір боргів (навіть США відпочиває)
- таке позитивне сальдо торгівлі. ІМХО, це негативний фактор (але не всі погодяться з цим). чому негативний? бо під всю цю валюту центробанк емітує власну валюту, в цьому випадку це юані. тобто кількість юаней в країни зростає значно швидше, ніж товари й послуги - надуваються цінові бульбашки (в тій же нерухомості). але це явище потрібно окремо досліджувати.
- а темпи зростання економіки все зменьшуються. інфраструктурні проєкти вже побудовані, а саме вони давали значну доля цього зростання.

а ще це наклалося на те, що Сі вирішив стати імператором. так би пішов собі, й всі ці проблеми стали б головною болем наступників. але він залишився - а проблеми не мають простих рішень, криза буде - питання в її розмірах. цікаво, сама китайська влада це розуміє - чи ще ні?

в демократіях що роблять - змінюють владу - а тут зміна не можлива. й влада Китаю почне шукати зовнішніх ворогів - ми бачимо, що процес потроху йде. головне питання - чи нападе Китай на Тайвань? відповідь, як в питаннях про курс - ніхто не знає.

якщо нападе - це буде величезною помилкою влади Китаю. бо їхня міць трохи перебільшена. чому?
- починаючи від прикладів з виробництва процесорів, яке можливе лише за кооперації технологій провідних країн світу, а одна країна це не потягне.
- якщо США перестануть купувати умовні кросівки, то американець замість двох пар купить одну. а от китайці з фабрики по виробництву кросівок вимушені знову вирощувати ріс, щоб не померти з голоду
- в Китаї теж немає ідеології, щоб була привабливою для інших країн. стати китайцем - така собі ідея, уйгури не дадуть збрехати.
- й дослідження Китаю - так, гроші вони витрачають багато на це. але дуже розумні люди також часто дуже ексцентричні - й головне, не люблять ходити строєм. тому якщо будуть будувати цифровий концтабір - вони потроху будуть звідти тікати. з часом гадаю Гонконг теж перестане відігравати свою роль фінансового хаба.

висновок - всі досягнення Китаю базуються тільки на плідній співпраці з розвиненими країнами. якщо це розірвати - то Китай багато що втратить.

але коли в країни диктатор - то можливі варіанти. й накоплена міць набагато більша, ніж в тієї Раші. тому шкоди може завдати багато. але в Китаї, на відміну тієї ж Раші, дуже сильний апарат чиновників - скільки сторіччь історії? зараз чиновники називаються КПК. й маю надію в нього вистачить сили втримати країну від дурні, навіть відправивши імператора на пенсію.

такий собі лонгрід, вибачте. вважаємо вихідним оффтопом
тим паче, все одно поки що контрнаступу немає, а тому обговорювати нема що.

а підсумки війни дійсно частково залежить від глобального конфлікту США-Китай. хоча в нашому випадку це принцип - бо якщо ми програємо, то Китай набагато вірогідніше почне якусь дурню.

история умеет повторяться.