Hotab написав: fox767676 написав: Shaman написав:й друге, що
ЛАД робить вигляд, що не розуміє.
все на окупованих територіях не буде українців та української геноцид повний. для російськомовного
ЛАДа ці звісно не проблема. він то в своєму світобаченні й до УПА, Бандери та Шухевича, відноситься так, як його вчили в срср - тобто так, як й сучасна Раша.
для німецькомовних громадян срср напевне окупація теж не була б трагедією. але нагадати, що превентивно зробив батько народів? всі потенційні колаборанти поїхали десь далеко, а не спокійно собі обговорювали, як треба домовлятися з нацистською Німеччиною
там вже давно всіх нелояльних згеноцидии\депортували
звільняти нікого
продовження війни тільки збільшує шанси що ви з ладом опинитись у окупації чи загинете
продовження має сенс тільки в тому щоб відстояти максимальний рівень суверенітету для контрольованих територій
Треба озброюватись\відстрілююватись поки фуйло не зніме всі вимоги щодо подальшого життя України
Фокс, можна пряме питання - чесна відповідь?
Якщо буде РПВ , але ніхто не дасть залізобетонних гарантій ненападу (членство в НАТО, чи щось подібне) ,
1. ви вірите що Україна самостійно підготується до нового гіпотетичного нападу , чим гарантує собі ненапад?
2. Ви особисто при такому РПВ плануєте залишитись в Україні? Чи ви виїдете?
Дякую
Я категорично не вірю у повернення Донбасу та Криму людскими ресурсами однієї України. Бо згоден з тим що повторює Арестович
- обсяг території що може контролювати держава визначається рівнем її розвитку.
Якщо сусіди-конкуренти більш організовані, то вибачайте.
Тому у наступні півроку придбаю(через родичів) кавалірку у Болгарії чи Туреччині, бо кримські ландшафти вживу вже ніколи не сподіваюсь побачити.
Про переростання війни у Світову не хочу і думати - малореальне з важкопрогнозованими наслідками.
Отже, невирішений територіальний конфлікт залишиться навіть за сприятливого сценарію, справа лише в параметрах РПВ.
Я моніторю політичний та інтелектуальний ландшафт України.
У гуманітарній сфері - динаміка позитивна, менше розових поні, є спроби подумати.
Не знаю що буде з інженеріею, науковцями, кваліфікованими робітниками чи повірять вони у краще майбутнє тут .
В ІТ-аутсорсі розпач, бо невідомо скільки ще західний бізнес буде здатний демонструвати лояльність.
Найбільше занепокоєння то політики. Нікого, нічого якісно нового. Сподіваюсь гуманітарії-ЛСД когось прокачають до +/- свого рівня,
може екзистенційні випробування підштовхнуть до ментального катарсису.
В ідеалі щоб у політику пішли бойові некадрові офіцери.
Якщо такий суспільно-політичний катарсис відбудеться і держава зможе організувати масове виробництво озброєнь хоча б тієї
номенклаури що вже в нас декларативно є - балістика 500 км, крилаті 1000км, САУ, вдосконалення БПЛА та робототехніки, + Захід поставить ППО та якусь бронетехніку то це буде більш-менш життєздатна держава, яку таки тишком-нишком інтегрують до євроатлантичних сруктур. Західні друзі будуть казати що не треба нам нічого далекобійного, але нам треба вчитися ініціативності у Південній Кореї та Ізраїлю. Якщо буде треба для статистики чи персональних бенефітів то я навіть можу відслужити півроку у ЗСУ, і так думаю багато хто. Те що зараз відбувається то здебільшого антирелама проходження служби.
Зараз страх перед фронтом мультиплікуеться на хуцпу медійних персон що катаються по закордонам, гіперпатріотичних знайомих бігунців, що ні в чому собі не відмовляють.
При РПВ буде гарний шанс прогнати безболісно через піврічний вишкіл в ЗСУ як посполитих, так і віп, і далі за швейцарсько-ізраїльскими моделями.
Шанси на позитивний сценарій за РПВ є, але треба всебічно працювати над цим
Звісно, що ще більше шансів що все піде як завжди, то буде і мій особистий життєвий крах, бо немолодий щоб вже починати спочатку за кордоном.
Хоч фах і космполітичний, але інтеграція в інше середовище у купі з обставинами які до цього призвели, це важке випробування.
Но власне невеличке логово на узбережжі готую про всяк випадок.
При першій можливості десь виїду за кордон на півроку-рік, у бік середземноморських ландшафтів -відпочити, та розосередити носіїв ПТСР, бо то буде велика проблема.
Якщо буде робота в Україні, вільне перетинання кордону і не дратуючий уряд - повернусь.
Всі наші суперечки тут - не більше ніж інтелектуальні вправи що впливають на хід війни не більше ніж на 0.0001%
Кому не подобається ідея РПВ , то можно звісно на опонентах відрватися, але б чесно було задати питанняя(які на поверхні) євроатлантичним друзям.
Я не винен що так бачать наше майбутнє у Вашингтоні.
