Не бачу проблем з військовими бадьорого віку і фізично придатними не тілько для часу війни. Інтегрують до бундесверу, жах для поляків і запобіжник для московитів. всіх інших пломбованими вагонами до атлантичних портів, а там далі залежно від статків - круїзними лайнерами чи вантажними суднами
Востаннє редагувалось fox767676 в Сер 16 лип, 2025 15:08, всього редагувалось 1 раз.
ЛАД написав:А выехали тогда, практически исключительно те, кто боролся в гражданскую против советов и произошло это именно в ходе и сразу после войны.
Бо десь до 1925 СРСР опустив "залізну завісу" Але виїжджали і з ЗУ та Бесарабії, що контролювалася Польщею, Чехословаччиною, Румуніею. як показав час - правильно зробили До того потік мігрантів з України та Польщі був безперевний , що зафіксовано у оповіданнях Міцкевича, Короленка. Хоча начебто були сподівання на прогресивні реформи.
Выезжали как раз, в основном, именно с ЗУ, т.е не из России, а из Австро-Венгрии.
Відомо, що у 1891–1901 роках зі Східної Галичини емігрували до Канади і США 78 тисяч українців. У 1901–1911 роках виїхало 224 тисяч чоловік. Таким чином, на початку XX століття лише зі Східної Галичини емігрувало понад 302 тисячі українців.[1]
Наприкінці 19 століття еміграційний синдикат, створений канадським урядом, відправив на територію Західної України понад 6 тисяч вербувальників. Агент, що завербував сім'ю до Канади, отримував від 2 до 5 доларів за кожного переселенця.
ЛАД написав:Выезжали как раз, в основном, именно с ЗУ, т.е не из России, а из Австро-Венгрии.
Я начебто навів прізвище письменника з курсу [радянської] літератури - Короленка. Є в нього оповідання про емігрантв з Волині "без языка" Те що ви Шолохова прогуляли я вже давно зрозумів.
Це похвально що у вас у пріоритеті стала українська вікіпедія, але патріотизм неофіта не повинен бути перешкодою для об'єктивної реальності
В 1920 году в книге о своём путешествии в Советскую Россию «Через большевистскую Россию» Этель Сноуден[англ.] написала:
Наконец-то мы очутились за «железным занавесом»[3][6].
С 1926 года попытки выезда из СССР за рубеж, не санкционированные ОГПУ, карались как «контрреволюционные связи с заграницей» или «шпионаж»[источник не указан 165 дней].
Востаннє редагувалось fox767676 в Сер 16 лип, 2025 15:06, всього редагувалось 1 раз.
ЛАД написав:А если кто и переедет, то будут требовать ассимиляцию; попытки создавать Украину "в канадських преріях чи аргентинських пампасах" никто не поддержит, а, наоборот, быстро пресекут. А цитата, которую вы привели, - полуночный бред.
Євреям же виділили)).
Еадеюсь, я правильно понимаю, что "))" означают ":) ".
А якщо серйозно то я думаю багато хто залишиться через майно, сімейні обставини, вік чи надію якось пристосуватись. А ті що виїдуть то легко будуть асимільовані. Хоча є підозра що тоді ЄС закриє взагалі кордон, непропустять вони мільйон колишніх військових, хто ж тоді їх безпеку буде боронити
Вполне трезвый взгляд. Только хотел бы уточнить, они, скорее, не пропустят миллионы людей, независимо от того, военные или нет. А так почему бы не пропустить военных - кого-то с условием подписания армейского контракта, кого-то просто как рабочую силу (возможно, в зависимости от квалификации, причём, не обязательно высокой ).
Letusrock написав:боюсь що ЄС скоріше прийме цивільних, ніж військових
військових трудно не прийняти якщо вони виходять організовано. І білу гвардію пропустили і армію унр і бандерівці якось пробились в аргентинуті канаду.
А вже потім почалися розбірки між махновцями-петлюрівцями, бандерівцями-мельниківцями
та не особо розбірки, за кордоном смисл в політичній індентифікації втрачається. Я скажу даж більше за кордоном нема "українців" є одесити, чернівчани, западенці, ще навкруг церкви люди обєднуються а так в принципі українці гарно асимілюються в будьякому середовищі.ми не євреї. Та й мовне питання далеко не основне для нас. Це росіянин може все життя прожити в україні чи сша і мову не вивчити)
Letusrock написав:боюсь що ЄС скоріше прийме цивільних, ніж військових
військових трудно не прийняти якщо вони виходять організовано. І білу гвардію пропустили і армію унр і бандерівці якось пробились в аргентинуті канаду.
доперемагались до того, що як варіант закінчення війни розглядаємо прорив кордону з ЄС і тимчасову окупацію Угорщини та сусідів.
ЛАД написав:Выезжали как раз, в основном, именно с ЗУ, т.е не из России, а из Австро-Венгрии.
Я начебто навів прізвище письменника з курсу [радянської] літератури - Короленка. Є в нього оповідання про емігрантв з Волині "без языка" Те що ви Шолохова прогуляли я вже давно зрозумів.
Вы то ли прогуляли, то ли (скорее) сознательно искажаете значительно больше.
Це похвально що у вас у пріоритеті стала українська вікіпедія, але патріотизм неофіта не повинен бути перешкодою для об'єктивної реальності
Я как раз достаточно критически отношусь к укр. Вики. Но тут многие не доверяют русской, поэтому стараюсь цитировать украинскую. Тем более, в данном случае. Наверняка укр. Вики не старается смягчить ситуацию.
В 1920 году в книге о своём путешествии в Советскую Россию «Через большевистскую Россию» Этель Сноуден[англ.] написала:
Наконец-то мы очутились за «железным занавесом»[3][6].
С 1926 года попытки выезда из СССР за рубеж, не санкционированные ОГПУ, карались как «контрреволюционные связи с заграницей» или «шпионаж»[источник не указан 165 дней].
Вы опустили ещё:
Применительно к русской истории в книге «Апокалипсис нашего времени» (1917) философ Василий Розанов (1856—1919) писал[4] так: "С лязгом, скрипом, визгом опускается над Русской Историей железный занавес..."
. На основании этого вы можете утверждать, что "железный занавес" РФ (или кто?) был установлен ещё в 1920 или даже в 1917. Простите, смешно. И как-то "источник не указан" не внушает доверия к цитате. И да, дать ссылку на свою цитату вы, видимо, считаете ниже своего достоинства.
А вот что в укр. Вики:
В 1929 році ЦВК СРСР прийняв Постанову «Об объявлении вне закона должностных лиц — граждан СССР за границей, перебежавших в лагерь врагов рабочего класса и крестьянства и отказывающихся вернуться в Союз ССР». 21 листопада 1929 положення цієї постанови стали статтею в Карному законодавстві СРСР (Закон «Об объявлении вне закона должностных лиц — граждан Союза ССР за границей, перебежавших в лагерь врагов рабочего класса и крестьянства и отказывающихся вернуться в Союз ССР» або так званий «Закон про неповерненців»)[2]. Особи, які це зробили, або тільки спробували це зробити, звинувачувались у державній зраді[3].
8 червня 1934 року ВЦВК СРСР прийняв закон (наказ) про суворе покарання, аж до смертної кари, за спробу втечі з країни. Була встановлена також відповідальність членів сім'ї втікача. Цей закон постановою Раднаркому РРФСР від 20 липня 1934 року був закріплений у Карному Кодексі РРФСР, в Статті 58-1а. Втеча за кордон прирівнювалась до «державної зрад