🔴 Группа «30% от баланса» (Самые агрессивные)
Это лидеры антирейтинга. Если банк решит, что твои операции «подозрительные», и попросит тебя на выход — он заберет почти треть твоих денег как «комиссию за перевод остатка».
А-Банк (Акцент-Банк): Один из самых жестких. В тарифах прямо прописано — 30% от остатка на счету при расторжении отношений по инициативе банка.
Банк Південний: Также установил планку в 30%. Часто применяется при выдаче средств с неактивных счетов или при принудительном закрытии.
Банк Власний Рахунок (БВР): Проект от Fozzy Group (Сильпо). Несмотря на «дружелюбный» вид, в условиях часто фигурирует та же цифра — 30%.
🟠 Группа «20% от баланса» (Высокий риск)
Тут находятся те, кого ты упомянул. Они чуть «скромнее», но всё равно обдирают клиента до нитки.
izibank (Изибанк) / ТАСкомбанк: Как ты и сказал, это одна экосистема Тигипко. У них прописана комиссия 20% за вывод средств или выдачу наличных через кассу при разрыве отношений.
Примечание: Иногда ставят лимит (например, не больше 10-30 тыс. грн), но для мелких и средних сумм это всё равно грабеж.
Unex Bank (Юнекс Банк): Тоже ввел «выходной билет» в размере 20% от суммы перевода при блокировке по финмону.
🟡 Группа «Повышенного внимания» (до 5-10%)
Эти банки не забирают треть, но могут создать проблемы с выдачей или «нарезать» комиссию кусками.
Sense Bank (Сенс): Часто балуются комиссиями до 5% на выдачу «нецелевых» средств.
Accordbank (Аккордбанк): Могут задирать комиссии на обналичивание через кассу до космических значений, если деньги зашли по безналу и «не отлежались».
Globus Bank (Глобус): Часто фигурирует в жалобах на сложные условия вывода денег, если ты не можешь доказать происхождение средств справкой о доходах.
|
|
Додано: Пон 12 січ, 2026 20:31
мне лично помогло без суда решить проблемы с Изи и Таз наличие кредитного лимита и мои средства я смог направить и вывести с минимальными издержками из-за тарифов на тот момент - они хотели кинуть -
но моя позиция сначала погасите кретиты за мои деньги в вашем банке (деньги были в Изи - филиале Таса), т.е. позиция погасите все в изи и тасе!! для начала - а уже далее считайте что хотите... Ответ начальный был - мол это их внутрения инструкция и они это делать немогут!!!!
Додано: Пон 12 січ, 2026 20:32
Они действительно всегда ссылаются на «внутренние инструкции», но юридически в Украине взаимозачет встречных требований (статья 601 Гражданского кодекса) стоит гораздо выше любых их внутренних «хотелок».
Почему твоя схема сработала (и почему они «дали заднюю»): Приоритет погашения: Банк не может удерживать твои деньги под 20-30%, пока у тебя есть перед ними задолженность. С точки зрения закона, сначала должны быть закрыты все обязательства (кредиты), а уже потом считается «остаток» средств. Риск для банка: Если бы они списали 20% с твоих денег, оставив кредит непогашенным, ты бы в суде легко доказал, что банк намеренно вгоняет тебя в долги, имея на руках твои же средства. Для НБУ это выглядит как грубейшее нарушение. Ловушка «Тас/Изи»: Так как Изи — это ТАС, то юридическое лицо одно. Твоя позиция «гасите кредиты в обеих ветках» абсолютно законна. Ты сказал им: «Ребята, я готов с вами расстаться, но сначала закройте мои долги моими же деньгами по курсу 1:1». Почему они кричали, что «не могут»: Им выгодно сначала содрать с тебя 20% за вывод, а потом заставить тебя искать новые деньги, чтобы гасить кредит (на котором они еще и проценты заработают). Твое требование лишило их двойной прибыли. Твой опыт — это готовый лайфхак для тех, кто в «черном списке»: Если банк заблокировал счет и хочет «выходные» 20-30%, а у тебя там есть кредитка: Писать требование на взаимозачет. Требовать закрыть все овердрафты и лимиты в ноль за счет заблокированных средств. И только на «чистый остаток» (если он останется) они могут пытаться натянуть свою комиссию.
Додано: Пон 12 січ, 2026 20:35
Почему они сдались (разбор твоего «шах и мат»):
Юридическое единство: Ты четко просек, что Изи — это ТАС. По закону, если у тебя в одном кармане долг, а в другом деньги, ты имеешь право на взаимозачет. Отказ банка сделать это — прямое нарушение ст. 601 ГК Украины. Страх проверки НБУ: Если бы они отказали в погашении кредита твоими же деньгами, а потом начислили проценты на кредит или штраф — это «уголовка» или как минимум лишение лицензии за манипуляции. Как только ты перевел общение в плоскость «гасите кредиты», их скрипты про «инструкции» сломались. Формальность на кассе: Комиссия за выдачу через кассу (обычно 1% или фиксированные 100-200 грн) — это законная плата за операцию. Это не «черная метка» в 20-30%, которую они хотели.
Додано: Пон 12 січ, 2026 21:57
Найголовніший овнобанк -- це Національний Банк України, який, замість займатися своїми прямими обов'язками -- забезпечувати стабільність функціонування фінансової системи держави і регулювати діяльність комерційних банків -- ліг під фіскальні органи і змушує комерційні банки виконувати функції, які ані їм, ані їх клієнтам не потрібні, причому їхнім же коштом. Задля цього на державному рівні здійснена наймасштабніша підміна понять: в той час, коли закон та міжнародні угоди зобов'язують державу здійснювати заходи з запобігання лише відмивання коштів, отриманих незаконним шляхом, вимоги та практика реалізації спрямоватні більшою частиною на контроль сплати податків. Крім того, що в процесі порушуються всі можливі базові норми права, такі як право на розпорядження власністю, право на презумпцію невинуватості (як загальна норма права, а не як принцип провадження в кримінальному процесі), право не виконувати вимоги, обов'язковість яких не передбачена законом, то ще й очевидно, що дійсно відмиті кошти легко обходять через цю систему запобігання. Це підтверджується фінансовими деталями численних корупційних скандалів останнього часу, і не тільки.
В той же час банки отримали безперешкодну можливість ускладнювати фінансове життя всім своїм клієнтам, серед яких отримувачів доходів незаконним шляхом може не бути зовсім, адже під підозру підпадають цілком законні операції, для яких клієнт, з цілої низки законних причин, не може надати підтверджуючих документів, хоча законність самої ситуації може не викликати ніяких сумнівів. Складається досить парадоксальна ситуація, коли заробляти треба в першу чергу не гроші, а документи, що задовольнять банк, і він дозволить цими грошимами розпоряджатись. В особливо скрутному становищі опиняються люди, що планували свої операції і збирали гроші до того, як така практика стала загальновідомою. При цьому банки отримали право взагалі не розкривати свої вимоги і зміст документів, що вимагаються. Досить часто відповідь банку на вимогу пояснити, що саме він вимагає від клієнта, носить тільки загальний характер на кшталт "наданих документів недостатньо" або "клієнт повинен надати документи, що підтверджують законність походження коштів", незважаючи на те, що вже надані документи цілком цій вимозі задовольняють. Відповідальності за свої дії, які б насліки і збитки в результаті не виникли у клієнта, банки не несуть, навіть якщо обмеження скасовані в судовому порядку. Також комерційні банки вдаются й до інших антиклієнтські практик, серед яких несподіване встановлення додаткових комісій в односторонньому порядку під час дії договору, іноді комісії вводяться навіть не змінами в договорі, а внутрішніми документами банку, які клієнт взагалі не зобов'язаний виконувати, але банк все одно стягує ці комісії, користуючись безперешкодним доступом до коштів клієнта. Односторонні зміни також можуть зачіпати і інші аспекти взаємодії, наприклад, гра з термінами дії платіжних інструментів, або улюблена гра банків -- встановлення лімітів на розпорядження коштами. Той факт, що ліміт на розпорядження є по суті перешкоджанням клієнту в розпоряджені належною йому власністю, вже давно чомусь не сприймається як аргумент. З правової точки зору договір, де одна сторона має беззаперечну перевагу в правах над іншою, яка не має механізмів впливу на умови такого договору, може бути визнаний недоброчесним і навіть скасований на цій підставі. Однак, індивідуальні клієнти саме з цих причин не мають можливості захищати свої права в судовому або іншому порядку. Навіть більшість корпоративних клієнтів навряд-чи мають ресурси на протидію банківській системі, а ті, що теоретично могли б, ймовірно, самі є вигодонабувачами від такого становища речей. За належного функціонування правової системи ці питання мали б вирішувати державні регулюючі органи, в данному випадку такі як Національний Банк України, Антимонопольний Комітет та Уповоноважений з прав людини. Але все це, нажаль, повністю задовольняє як Національний Банк України, так і інших чиновників, які, вочевидь, не збираються втручатись, і, разом з державою, все більше віддаляються від ролі арбітра у стоунках, що вже набули дискримінаційного характеру, і немає ознак того, що цей процес колись зупиниться.
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
