Тамара Горіха Зерня Хата хмельницьких чиновників середнього рівня по вінця забита готівковими доларами. У цей же час я змушена відписувати військовим одне за одним повідомлення з відмовами. Вибачте, я не зможу вам допомогти. Мені дуже шкода, але ми не встигнемо вам зібрати гроші і купити ті нещасні станції, колеса чи планшети. Хлопці, ви якось тримайтеся там, але зрозумійте, збори ідуть дуже повільно, я не можу... Черга... Десь через місяць у кращому випадку, ви зможете почекати місяць?... Десяти сантиметрів з цього ліжка вистачило б, щоб закрити найбільш гострі потреби. Половина - ми б купили все. Ціле ліжко - на окремо взятій ділянці фронту наші б іще і у наступ пішли. Руки опускаються, так. Люди несуть по крупинці, по сто-двісті гривень, відриваючи від своєї мінімальної пенсії. Донатять з розрахунку, що сьогодні побудуть голодними, не їстимуть на суму доната. Переконують себе, що добове голодування навіть корисне для здоров'я, і що допомога фронту набагато важливіша. Одночасно з цими самими людьми у країні живуть нелюди. Подивіться, який він спокійний і незворушний. Йому взагалі плювати, він впевнений, що з ним усе буде в порядку. Сімейство чиновників середньої ланки. Слуги народу, звісно ж. Вся гниль зібрана, підтягнута у владу і запхана грошима по саму горлянку до кінця життя стараннями Зеленського, Єрмака і ко.
https://www.facebook.com/share/wngYVZeK2RgE8hps/ Олег Ельцов Вугледар: це і є ваш план перемоги? Боєць ЗСУ, колишній нардеп й громадський активіст Ігор Луценко описує в ФБ відхід наших бійців з Вугледару: «72-га виходила тяжко, криваво. Багато техніки згоріло. До того кілька днів агонії взятого у облогу міста виснажили захисників, і коли вранішній сіряк наступив, не усім вистачило сил вийти. На деяких позиціях лишалися смертники, щоб прикрити відхід інших». А австрійський військовий аналітик й великий друг України Том Купер свідчить: через непідготовленість відступу на залишених позиціях покидали поранених бійців, бо їх не було змоги забрати з собою, а з десяти тих, хто відступали, до своїх доходили лише четверо. Це називається хаотична втеча й розгром. Про таку перспективу попереджали всі протягом не одного тижня. Але, здається, лише Генштаб цього не помічав. Зараз штабні спікери розповідають, що наші військові залишали позиції планово за командою згори. Але бійці, що боронили Вугледар до останнього, кажуть протилежне. Команди на відступ вони так і не отримали. Якщо вже за статутом, вони самовільно залишали позиції… Але чомусь здається, що судити слід не тих хто вижив у цій м’ясорубці, а тих, хто довів ситуацію до цього. Й нехай бодай один штабний спікер пояснить: нащо було тягнути до останнього, аби ворог невпинно затягував зашморг? Чи можна назвати вугледарську ситуацію обвалом фронту, про що говорять дедалі частіше? Покищо ні. Але він точно не додасть бойового духу воїнам на нулі, їхньої віри у найвище військове керівництво й бажання виконувати накази командування. Обвал фронту – попереду, бо ніщо не змінюється на краще. Й переможні реляції політичного керівництва на кшталт звітів про виробництво 20 «Богдан» на місяць ситуацію не виправлять. «Богдани» виробляємо, поки партнери дають на це гроші – своїх не маємо. Так саме не маємо виробництва мінометів й снарядів до них у достатній кількості. Це на третьому році війни, це те, чого найбільше потребують воїни й що не потребує високих технологічних досягнень. То як ми виграватимемо цю війну? Вугледарські події – це й є один з пунктів плану «Перемога», який Зеленський возив у Вашингтон, забувши повідомити про нього в Україні? Війна, як й будь-який інший вид колективної діяльності людини, визначається суворими правилами та законами. Всі знають, що це передусім економічне протистояння. Росія на третину збільшує військовий бюджет на 2025 рік. Натомість наші партнери, за рахунок яких ми живемо й воюємо, неодноразово давали зрозуміти: на нарощування допомоги нам не варто чекати. Є у війни ще один важливий чинник, про який говорять дедалі більше: організаційний. Й дедалі частіше вказують на прорахунки у плануванні й командуванні військом, звинувачують у профімпотенції українських генералів, які вчилися на досвіді Другої світової. Чомусь українці вважають, що наші генерали кращі за російських. А виявилося, що вони такі саме погані, бо вчилися в одних вузах, жили в одній країні. Власне, якщо в Україні геть погано у всіх сферах управління, у всіх галузях, то чому раптом армія має бути виключенням? Завдяки козацькому драйву, «мережецентричності», ініціативі командирів низової ланки?.. Виявилося, що це все не працює у великій високотехнологічній війні: потрібне планування, організація логістики, двосторонній зв’язок з військами, вміння прогнозувати й передбачати. Наші генерали не навчилися, навіть на досвіді цієї війни. Тому не вигадали кращого за звинувачення Безуглої у тому, що вона здала ворогові планову ротацію наших військ під Вугледаром й той вдарив під час самої ротації. Агов, генерали: а раніше не траплялися розгроми під час ротацій, чи ви не знали, що це вже стала тактика росіян у цій війні? А про заплановану ротацію одна Безугла знала, а російська розвідка ні?.. Війну слід закінчувати якнайшвидше. Але Зеленський чи то через побоювання неминучої відповідальності, чи то через розумову відсталість вперто апелює до партнерів: дайте зброї! Й дедалі частіше пояснює наші військові поразки й втрати територій однією обставиною: Захід не додав нам зброї, винні не ми – винні партнери. Найсумніше, що за такого розвитку подій на фронті путін навряд чи забажає розпочинати мирні перемовини, навіть якщо наші партнери дотиснуть до цього Зеленського. Поки що в нас є непоганий козир для переговорних торгів: клапоть Курщини. Але ми можемо його втратити так саме, як стабільно не перший місяць втрачаємо власні території. Надія – на нову американську адміністрацію. Якщо після виборів новий президент почне активно тиснути на обидві сторони цієї війни є невеликий шанс вийти з цієї програшної ситуації. Але США геть не всесильні. Й немає жодних гарантій, що вони визначать припинення нашої війни у свої пріоритети. Та й немає впевненості, що їх послухають. Чи маємо право ставити це у провину американським президентам? Ні. А от звинувачувати Зеленського у твердолобості, безсенсових смертях воїнів й втраті територій – так.
ЛАД написав:Плохо в этой беседе то, что Арестович не говорит, что можно сделать сегодня. Фактически у него единственный безальтернативный вариант - рпв без всяких условий. И чем быстрее, тем лучше. Все переговоры потом. Возможно, так и есть.
Що треба робити сьогодні потрібно було думати раніше. Потрібно було думати раніше що війна може "затягнутись" на 3 роки. Якщо Зе і Ко живуть тільки сьогоднішнім днем то хто винен? Арестович?
Я не виню Арестовича. Но я совсем не убеждён, что оттого, что подумали бы раніше, что-то существенно изменилось бы. Думаю, у власти есть больше информации о состоянии общества, чем у нас с вами, и подозреваю, что они понимали, что на 3-й и, тем более, на 4-й год войны просто не смогут набрать армию. Или, действительно, придётся вводить заградотряды. Правда, большой вопрос, кого набрать в них.
барабашов написав:....... Смотрите, 1 октября в моём ленинском(новокодацком) районе открыли аллею памяти героев Были само собой их родственники, некоторые из власти, и от одной дамы были озвучены цифры, что "более 300х погибших и пропавших без вести числится в настоящее время в нашем районе". Интерпретируем - в Днепре 8 районов, мой не самый перенаселённый, пусть все населены равномерно, Днепр - 1млн примерно, 30-35я часть Украины, забирают из города не так как с периферии и сёл, где на улицах уже пусто. Считаем - 300×8×30...35= ???? Какие у нас потери именно вообще безвозратные, без ампутантов и прочих калек, с упором на то что в сферическом селе с населением 1млн:8=125тыс потери могут быть и 3000 легко вместо 300х в городе, с повальным выгребанием там даже алкашей возрастом 55+++?
Попытки посчитать звёзды в небе. Ваш расчёт даёт цифру 72-84 тыс. Расчёты в "сферическом селе" сами понимаете - можно вывести любую цифру.
Wirująświatła написав:я правильно понял если Запад не продает оружие рф это автоматически делает их врагами? Ну или сторонами конфликта.
Я таку вашу логіку не допетриваю))
Оружие которое мы получаем от партнеров используется на территории Украины. Каким образом оно задевает рф или другие страны, чтобы сделать запад соучастниками? Скажу больше, по нам летят северокорейские снаряды и иранские дроны, но даже это не делает их стороной конфликта. Или мы бомбим в ответ Иран?
Было бы чем, может, и бомбили бы.
Я пытаюсь понять вашу логику, что именно делает конфликт глобальным? То что не торговля уже разобрались.
Успокойтесь уже. Если вам так хочется не видеть, то могу для вас признать - нет никакого глобального конфликта. В мире тишь и благодать. И волки жуют травку рядом с овцами.
барабашов написав:....... Смотрите, 1 октября в моём ленинском(новокодацком) районе открыли аллею памяти героев Были само собой их родственники, некоторые из власти, и от одной дамы были озвучены цифры, что "более 300х погибших и пропавших без вести числится в настоящее время в нашем районе". Интерпретируем - в Днепре 8 районов, мой не самый перенаселённый, пусть все населены равномерно, Днепр - 1млн примерно, 30-35я часть Украины, забирают из города не так как с периферии и сёл, где на улицах уже пусто. Считаем - 300×8×30...35= ???? Какие у нас потери именно вообще безвозратные, без ампутантов и прочих калек, с упором на то что в сферическом селе с населением 1млн:8=125тыс потери могут быть и 3000 легко вместо 300х в городе, с повальным выгребанием там даже алкашей возрастом 55+++?
Попытки посчитать звёзды в небе. Ваш расчёт даёт цифру 72-84 тыс. Расчёты в "сферическом селе" сами понимаете - можно вывести любую цифру.
Трупов 84 тысячи по моим расчётам С хорошим похОдом вверх из-за большего процента могилизированных в сёлах и мелких городах. Ваших же зятьёв в метро и подземных переходах за руку ещё не разу быки в пикселе по 7-8 пудов не хватали, да так что телефон с этой руки выпадал и бросался нах абы сдёрнуть, а в условных Пятихатках и Царичанках по дворам ходили и всех с 25ти по 59ть за шкирку в учебку тянули И сколько в тех учебках ещё прилётов было...
detroytred написав:Парадігмальний конфлікт (за умови що парадігми ж не тільки якось БурквнаФасо та Зімбавбве, а найголовніших країн світу) апріорі може бути тільки глобальним. Апріорі.
Ніт, з якої сторони бути яйце теж може бути парадигмальним. Глобально це ESG агенда та інші Шваби та потепління
)) Спочатку треба, щоб "з якого боку бити яйце" стало парадігмою. А потім ще й конфліктом з-за неї.
Тоді це апріорі буде глобальним конфліктом.
Парадигма — сукупність філософських, загальнотеоретичних основ науки і культури; система понять і уявлень, які властиві певному періодові розвитку цивілізації.
Чи у вас є парадігми масштабу села, міста, країни?)))) А не рівня певного періоду розвитку цивілізації.
барабашов написав:ЛондОн и Монте-Карла - Патриотам! Ухылянтам - лопата Кулебы и веночек от честнейшего ТЦК
Народні депутати обговорюють можливість зниження мобілізаційного віку до 18-20 років, проте профільний комітет Верховної Ради ще не розглядав це питання на засіданнях.
Комітет ВР рекомендував історичне збільшення податків до другого читання – нардеп
ЛАД написав:"діловодства" да, а "повну українізацію освіти" сделали через 20 лет после Кучмы, совсем недавно.
Смотря где, наверное? Я школу закончил в Киеве в 1996 году, и в последние классы предметы уже плавно перешли на украинский язык. В Университете (Шевченко) уже практически полностью обучение было на украинском языке. Например, определенную терминологию я уже на русском не совсем знаю. В профессиональном плане грамотно писать могу только на украинском и английском, хотя я о существовании украинского языка не знал до второго класса (об английском слышал, но изучать начал тоже во втором классе), то есть, русский для меня остался только как родной разговорный. И, да, я считаю заслугой Кучмы, что Украина не пошла путем Белоруси.
В вузах да. Но русскоязычных школ ещё было очень много. И переход школ на украинский происходил достаточно плавно. Можно было считать добровольно, без насилия. Вполне согласен - то, что Украина не пошла путем Беларуси, заслуга Кучмы.
Бетон написав:В Офісі Президента обговорюють можливе звільнення Олександра Сирського, Кирила Буданова та Рустема Умєрова, — Forbes-Україна
Додано: П'ят 04 жов, 2024 13:35
