Господар Вельзевула написав:морозний день у центрі Києва 48-річний ветеран російсько-української війни Євген Ломський шкутильгав на милицях біля виходу із метро із табличкою: «Я голодую» і просив грошей у людей. Він родом із Маріуполя, де працював на сталеливарному заводі, але у 2015 році став добровольцем і працював сапером у Збройних силах України, поки 17 вересня 2023 року не наступив на міну. Про це йдеться у спецрепортажі Al-Jazeera, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.
«Я почув раптовий вибух і зрозумів, що моя ступня пошкоджена», – згадує Євген.
Він перебував у кількох лікарнях, де йому видалили уламки та ампутували нижню частину ноги. У липні 2024 року його виписали. Тепер у Києві він змушений жебракувати, щоб вижити.
это очень весомый фактор почему никто не хочет идти на фронт - знание того что тебя пережуют и выплюнут.
Faceless написав:........... В будь якому разі це факт - права у радянського громадянина на житло, в якому він жив - не було. Разом з житлом йшла й прописка, без якої по суті було заборонено знаходитись в місті. Забирали житло чисто статистично не часто, але ризик такий був завжди, це просто ще один важіль контролю і тиску на громадян. Випадки коли забирали- та будь-кого з тих, кого держава визнала ворогом. Вони автоматично втрачали все. І коли "видавали" житло - не можна було обрати що, де, яке. Що дали то дали. І в кращому разі можна було там прописати близьких, але вашим активом воно ніколи не було. Що саме тут "антирадянська брехня"? Це факти.
Чим відсутність права власності допомогла б біженцям? Тільки тим, що будь-який чинуша міг би зробити будь-кого таким самим біженцем-безхатьком чи перекласти їх проблеми напряму на інших громадян? Відсутність права власності була однією з найгірших рис совка. Вся людська цивілізація будувалася й будується на праві власності. Це фактично природня потреба і цінність людей.
Брехня в том, что брехня. Я просил факты, а не домыслы. Вы знаете случаи выселения (не из ведомственного жилья)? Если речь о "ворогах" в послесталинские времена, то жильё не отбирали. Если вы опять о "37 годе", то тоже жильё отбирали, если сажали всю семью; если сажали, к примеру, мужа, а жена/взрослый сын оставались, то тоже не отбирали. Опять же, если жильё не ведомственное. Выбирать, в принципе, можно было, но обычно люди были так рады улучшению жил. условий, что, действительно, брали, что дают. Тем более, что квартиры были типовые и разница была только в районе. Прописать семью проблем не было. Да, активом жильё не было, но для тех, у кого одна квартира, она не особо является активом и сегодня. Институт прописки имел свои недостатки, но, к примеру, для проведения мобилизации это было бы лучше. И вы действительно не понимаете, "чим відсутність права власності допомогла б біженцям"? А если бы Запад не принял 5 млн наших беженцев, где бы они жили? С завистью смотрели бы на тех, у кого "права власності" во Львове, а не в Харькове или в Купянске? Это закончилось бы только "завистью"? Они молились бы на "священное право собственности"? Или вы верите в то, что "будь-який чинуша міг би" обеспечить жильём эти миллионы? Ну, может быть, палатками, и то не уверен.
ЛАД написав:У нас сегодня, похоже (судя по форуму и ходу мобилизации) надо подавлять большинство населения. Правда, большинство не вооружено, а вооружённая армия, вероятно, поддержит. Как Бобюа предлагал стрелять по коленям. Но применить армию против народа...
а якщо почнуть не з україномовних, тоді що заспіваєте?
Жёлтые звёзды потребуют пришить? Вы хоть не заговаривайтесь.
Дюрі-бачі написав:Faceless я вибачаюсь, а зараз хіба власність агентів кремля та й не тільки не відбирають в Україні?
Ну то якраз виключення, так само як статті в КК "з конфіскацією майна". До таких же виключень можна додати й реалізацію майна за рішенням суду. Це цілком цивілізована практика
Чем "агент Кремля" отличается от "японского шпиона"? Хотя пока о таких случаях не слышал.
Господар Вельзевула написав:морозний день у центрі Києва 48-річний ветеран російсько-української війни Євген Ломський шкутильгав на милицях біля виходу із метро із табличкою: «Я голодую» і просив грошей у людей. Він родом із Маріуполя, де працював на сталеливарному заводі, але у 2015 році став добровольцем і працював сапером у Збройних силах України, поки 17 вересня 2023 року не наступив на міну. Про це йдеться у спецрепортажі Al-Jazeera, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.
«Я почув раптовий вибух і зрозумів, що моя ступня пошкоджена», – згадує Євген.
Він перебував у кількох лікарнях, де йому видалили уламки та ампутували нижню частину ноги. У липні 2024 року його виписали. Тепер у Києві він змушений жебракувати, щоб вижити.
Мабудь він ветеран не того сорту Пам"ятаю як в кінці 22-го КД іншого дивізіону з нашої бригади десь наступив на "лепесток" і теж залишився без ступні - на протез за $20K там "добровільно" скидалася вся бригада, з максимальним контролем та позичанням грошей тим у кого їх на той момент не було... А буквально через 2-3 тижні там-же загинув КВУ, зовсім молодий (30-35) мобілізований пацан - збір був просто "кому скільки не жалко", я психанув і закинув 5к (гривень) особисто + підключив колег з довоєнної роботи (ще майже 50к які пройшли через мене) + агітував в дивізіоні що це саме той випадок, коли допомога дійсно необхідна... В результаті отримав дуже важку але цікаву розмову з нашим зам МПЗ (найадекватнішим із всього командування) на тему "ти все зробив абсолютно правильно, але афішувати таке, а тим-більше озвучувати мотиви - не варто..."
candle645 написав:.............. Мабудь він ветеран не того сорту Пам"ятаю як в кінці 22-го КД іншого дивізіону з нашої бригади десь наступив на "лепесток" і теж залишився без ступні - на протез за $20K там "добровільно" скидалася вся бригада, з максимальним контролем та позичанням грошей тим у кого їх на той момент не було... А буквально через 2-3 тижні там-же загинув КВУ, зовсім молодий (30-35) мобілізований пацан - збір був просто "кому скільки не жалко", я психанув і закинув 5к (гривень) особисто + підключив колег з довоєнної роботи (ще майже 50к які пройшли через мене) + агітував в дивізіоні що це саме той випадок, коли допомога дійсно необхідна... В результаті отримав дуже важку але цікаву розмову з нашим зам МПЗ (найадекватнішим із всього командування) на тему "ти все зробив абсолютно правильно, але афішувати таке, а тим-більше озвучувати мотиви - не варто..."
Что такое КВУ? И насколько типичны такие ситуации? Государство часто не выплачивает положенное в таких случаях?
ЛАД написав:Что такое КВУ? И насколько типичны такие ситуации? Государство часто не выплачивает положенное в таких случаях?
КВУ - командир взводу управління, тобто - зв"язок і т.п., максимально IT-шний ВОС і посада яка вимагає наявності мозку. Для реактивної арти скоріш рідкість, за півтори роки пригадую буквально декілька ситуацій саме із 200-ми, причому не в моєму дивізіоні. На щастя статистикою не володію. Але виплати - тільки при виконанні БР.
ЛАД написав:Что такое КВУ? И насколько типичны такие ситуации? Государство часто не выплачивает положенное в таких случаях?
КВУ - командир взводу управління, тобто - зв"язок і т.п., максимально IT-шний ВОС і посада яка вимагає наявності мозку. Для реактивної арти скоріш рідкість, за півтори роки пригадую буквально декілька ситуацій саме із 200-ми, причому не в моєму дивізіоні. На щастя статистикою не володію. Але виплати - тільки при виконанні БР.
Типичность - я имел ввиду, что вместо выплат и помощи государства приходится сбрасываться сослуживцам?
ЛАД, Faceless Что-то в вашем обсуждении не присутствует упоминание о частных дачах и домах, которые построены на сбережения граждан. Вроде они попадают под понятие личной собственности из Конституции. Есть еще одна выпавшая опция - кооперативные квартиры.
Типичность - я имел ввиду, что вместо выплат и помощи государства приходится сбрасываться сослуживцам?
Не маю жодної уяви про конкретні умови травми (поранення) цього «КВУ», але ЗСУ своїми наказами/розпорядженнями дійсно розрізняє умови для виплат чи не виплат у випадку загибелі чи травми. Для 90+ % читачів , особливо тих хто або ніколи не був в ЗСУ і на війні, або опинився випадково і ненадовго це буде здаватись неймовірним (по типу «як так? Ви мене насильно забрали? Забрали! Я травмувався від ворожої зброї ? Так! Ну так давайте виплати!». Але це не так працює) Приведу приклад 2019 року. Вертоліт Мі-2 виконує політ Маріуполь - майданчик на півночі Донецької області . Таких польотів було чимало, це або перевезення керівного складу сухопутних частин і зʼєднань, чи термінова доставка якогось не важкого вантажу. Вертоліт - голуб миру, там зазвичай лише особиста зброя. Якщо просто «кинути палку» go to з точки на точку, то це прохід над окупованою на той час територією. Що і зробив молодий льотчик-штурман, а командир екіпажу не переконався. В результаті пройшли по суті над околицями Донецька, благополучно вилетіли через іншу точку ЛБЗ (на точці входу орки вже роздуплились і чекали, отримавши команду на знищення) , при поверненні получили дюлєй від свого керівництва (воно на момент посадки мі2 вже все знало з радіоперехоплень) і на цьому все. Питання: у випадку поранення чи загибелі екіпажу, чи мали б сімʼї отримати компенсації від держави?
Ситуація 2 (гіпотетична) Кемп (розташування частини/підрозділу) . Всім оголошено, що по периметру кемпа стоять сигнальні міни , потім бойові, потім знову сигнвльні, ходити (включно за горілкою) не через встановлені пункти пропуску заборонено. Воїн йде і втрачає ногу. Чи має сімʼя отримати компенсацію? Ситуація 3: По кемпу з РСЗО прилітають міни-лєпєстки (дистанційне мінування) Після обстрілу сапери перевіряють і знешкоджують міни на якійсь частині кемпу, всім оголошують, що «в оту от частину не ходити, вона ще не перевірена». Тіло йде і втрачає ногу. Чи має сімʼя отримати компенсацію?
Повторюю ще раз, я не знаю конкретних ситуацій з «КВУ». Але потрібно розуміти , поранення чи загибель - це не обовʼязково виплати. І тут є логіка, інколи. Мабуть буває, що і нема її.
З. і. Доречі, ось один з факторів, чому УПА (українська паперова армія). Публіка не привчена до елементарної дисципліни. Часто крім лопати чи плуга з пляшкою в кишені нічого не бачила. Коли отак залазить в якусь халепу і втрачає кінцівку , потім йде до суду і вимагає від військового керівництва виплатити компенсації. Бо «мене нічому не вчили, нічого не казали, звідки я знав?» А отут і виникає «журнал інструктажу», «журнал повторного інструктажу переінструктажу» , «журнал обліку журналів інструктажу» і тд. Щоб командир хоч якось прикрив свою ж***, що він аватара попереджав «отуди не лізь».
Господар Вельзевула написав:морозний день у центрі Києва 48-річний ветеран російсько-української війни Євген Ломський шкутильгав на милицях біля виходу із метро із табличкою: «Я голодую» і просив грошей у людей. Він родом із Маріуполя, де працював на сталеливарному заводі, але у 2015 році став добровольцем і працював сапером у Збройних силах України, поки 17 вересня 2023 року не наступив на міну. Про це йдеться у спецрепортажі Al-Jazeera, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.
