yanyura написав:
Саме РУХ, очільник комітету ВР по закордоним справам Дмитро Павличко сфомулював без'ядерну та нейтральну доктрину УкраїниПринципи без'ядерності («не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї») було закладено в Декларації про державний суверенітет України, яка була прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року[2] і були елементом зовнішньополітичної доктрини, відомої як «доктрина Павличка».[3] Це питання було принциповим і для США[4] та Росії, які однозначно бажали бачити Україну без'ядерною державою, і тиснули на неї з метою того домогтися[5][6][7]. Державне керівництво, головним чином через позиції тодішніх президента Леоніда Кравчука та голови СБУ Євгена Марчука[8], відразу пішло шляхом найменшого спротиву і почало активно декларувати наміри про відмову від ядерної зброї та позбавлення України ядерного статусу. Проти подібного стану справ виступали зокрема політики народні депутати України від опозиції В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, Віктор Бедь, Володимир Толубко та військові Вілен Мартиросян, Олександр Скіпальський, Григорій Омельченко[9] тощо.
Из uk.wikipedia.org :
Чорновіл В'ячеслав Максимович - другий голова Народного руху України (1992—1999)
Лук'яненко Левко Григорович - Засновник та перший голова Української республіканської партії
Бедь Ві́ктор Васи́льович - співзасновник та член антикомуністичної фракції «Народна Рада» у Верховній Раді України (1990—1994) та секретар опозиційної Радикальної групи у Верховній Раді України (очолюваної В'ячеславом Чорноволом, 1991—1994)
Толубко Володимир Борисович - член Комісій ВР України у справах молоді; з питань оборони і державної безпеки
Мартиросян Вілен Арутюнович - Активний діяч і один з керівників Народного Руху України. Голова Політичної партії «Вітчизна»
Скіпальський Олександр Олександрович - З 1991 по 1992 р. — начальник Управління військової контррозвідки СБУ, у 1992-1994 рр. - начальник Головного управління розвідки Міноборони, голова Спілки офіцерів України
Омельченко Григорій Омелянович - Один із засновників Спілки офіцерів України (СОУ), почесний голова Спілки.[2] З березня 1992 року по квітень 1993 — голова СОУ, потім (з 1993 по 1998) заступник голови СОУ.
Большая статья по предистории и истории разоруженияНЕ-ЯДЕРНЕ РІШЕННЯ
16.12.2014
Оттуда:Чому Крим не взяли в 92-му?
Автори книги нагадують, що 1992 рік був знаковим для нашої країни. Росія привласнює закордонні і внутрішні золотовалютні активи, нерухомість, майно колишнього СРСР за кордоном. Український уряд Вітольда Фокіна апелював до світових фінансових кіл, щоб Москва визнала за Україною 16,37 відсотка усіх видів активів. Центробанк Росії не пристає на пропозицію України щодо міждержавного обрахування взаємної заборгованості в межах СНД. Відбувся розподіл Чорноморського флоту — кращі частини і майже всі кораблі забрала Росія. На тлі цього всього роздмухується конфлікт у Криму, і Росія «скасовує» постанову про приєднання Криму до України 1954 року. Однак тоді не вдалося ні Крим «узяти», ні в Донбасі щось серйозне заколотити, хоча й «агентів сепаратизму» не бракувало, і армія російська була готова до дій. Автори роблять висновок: причина невдач російських імперіалістів у 1990-ті роки на наших теренах — у наявності в Української держави стратегічної ядерної зброї.
Якщо б Чорновол лідер опозиції дійсномав би намір захищати ядерний стутус України, то це було б зафіксовано у статтях , програмних документах, законотворчості. А так лише фраза " ну хоча тактичну можно було залишити" ( ні, не можна , її вивезли у останні дні СРСР, коли ще був КВО підпорядкований Москві ). Інші на часи будапештського меморандуму вийшлитз НРУ ( бедь , мароиросян). Скіпальськиц кучміст, Толубко "профі поза політикою". А комітет закордонних справ у 1994 очолював член політради НРУ Павличко. Я читав обговорення питання , були протести несистемних націоналістів типу УНСО, Чорновол їм сказа "хлопці все буде добре, Америка гарантує"
